Віддав тіло й душу, стоявши за правду в протистоянні рашистській орді, наш земляк з Хорольщини – Вадим Вікторович Павленко. Трагічна звістка про загибель нашого Захисника сколихнула громаду і завдала невимовного болю втрати всім людям, які його знали, любили і шанували.
Пекучий біль втрати на Курщині нашого земляка військовослужбовця ЗСУ, командира танка Олександра Олексійовича Качаненка стискає серце невимовним болем. У Хорольську громаду все частіше надходять моторошні звістки – сповіщення про загибель тих, хто мав би ще жити і жити. Загибель молодих людей у розквіті сил – це непоправна втрата не лише для нашої громади, але і для України.
Сталевий кулак Збройних Сил України – це славний Легіон танкових військ, що гідно дає по зубах ворожій армії російських окупантів. Російсько-українська війна продемонструвала безліч прикладів мужності українських воїнів-танкістів. Серед них багато танкістів, доля яких на війні дуже показова, а часом трагічна – в полон їх не беруть, а в разі ураження ворожим вогнем танк стає братською могилою для екіпажу.
Ворог вривається, вгризається в нашу землю, продовжує нищити все живе і стирати з лиця землі українські міста і села. Найсміливіші, найкращі сини і доньки України ціною власного здоров’я, а то й життя зупиняють страшну ворожу навалу. У четвер, 15 серпня, у Хорольській міській територіальній громаді оголошено День жалоби.
Понад 10 років зведені віками українські міста і села потерпають від нещадних атак московитів, що бездумно руйнують все на своєму шляху і безжально нищать людей. Мужні Воїни української армії гідно дають відсіч окупантам, боронячи від цих кровожерливих монстрів своїх рідних, Україну і весь її народ. Втім, війна не буває без втрат. І найстрашніші, але неминучі втрати – наші люди.
У розпалі серпневої пори, 17 серпня, з пекучим болем втрати на серці зустрічала Хорольщина свого Героя Ігоря Миколайовича Тура, який повернувся на щиті. У цю пору ми мали б збирати щедрі врожаї ланів, дари природи, а натомість запекла російсько-українська війна продовжує свої криваві жнива і сіє безупинно смерть.
Російсько-українська війна продовжує криваві жнива і навічно забирає у небесний стрій найкращих синів України. 13 серпня 2023 року під шквальним вогнем ворожого війська загинув наш земляк, уродженець с.Клепачі Ігор Миколайович Тур. Солдат, водій 3-ої обслуги міномета мінометного взводу 11-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону Національної гвардії України поліг смертю хоробрих, у районі населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність держави.
