Ворог вривається, вгризається в нашу землю, продовжує нищити все живе і стирати з лиця землі українські міста і села. Найсміливіші, найкращі сини і доньки України ціною власного здоров’я, а то й життя зупиняють страшну ворожу навалу. У четвер, 15 серпня, у Хорольській міській територіальній громаді оголошено День жалоби.

Розриваються серця від невимовного болю втрати. В бою за Україну, її територіальну цілісність та суверенітет загинув наш земляк-військовослужбовець, молодший сержант, командир взводу штурмової роти Окремого штурмового батальйону ЗСУ – Павленко Халід Абдель Рахман.

Понад 10 років зведені віками українські міста і села потерпають від нещадних атак московитів, що бездумно руйнують все на своєму шляху і безжально нищать людей. Мужні Воїни української армії гідно дають відсіч окупантам, боронячи від цих кровожерливих монстрів своїх рідних, Україну і весь її народ. Втім, війна не буває без втрат. І найстрашніші, але неминучі втрати – наші люди.

Ще одна молода людина стала жертвою рашистських злочинів. У Міжнародний день молоді, 12 серпня, стало відомо про загибель хорольця. Своє 23-річчя 3-го серпня Захисник не святкував, бо в лихі для країни часи боровся за мир і рідну землю, як належить справжнім чоловікам. На третій день після Дня народження, 6 серпня, українець по материнській лінії роду загинув смертю хоробрих під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України.

Унаслідок штурмових дій під час контрнаступальної операції ЗСУ поблизу села Журавка Хотінської селищної громади на Сумщині відважне серце молодого Лицаря навічно зупинилося.

У середмісті Хорола велелюдна громада зустріла домовину з бездиханним тілом молодого Героя живим «коридором слави». На площі Великого Кобзаря відбулося жалобне прощання із Халідом, якому люди несли і клали до ніг море квітів на знак глибокої поваги та шани за ратний подвиг і жертовність в ім’я України. До рідних полеглого Захисника та всіх присутніх з прощальною промовою звернувся заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Валентин Місніченко. Заупокійне богослужіння на площі та чин похорону на Алеї слави міського цвинтаря провів настоятель Свято-Вознесенського храму в с.Мусіївка Кременчуцької єпархії УПЦ – отець Степан Потюк.

На площі ведучі Оксана та Микола Левіни розповіли присутнім про цивільне та військове життя Захисника. Народився Павленко Халід Абдель Рахман 3 серпня 2001 року в місті Хоролі. Навчався у Хорольській гімназії. Після отримання атестату про базову середню освіту вирішив пов’язати свою долю з військовою справою.

За роки навчання в гімназії однолітки та вчителі запам’ятали Халіда як скромного, привітного, але дуже цілеспрямованого юнака. Активно займався різними видами спорту, зокрема кікбоксингом та важкою атлетикою. Залюбки тренувався у секції з кікбоксингу ДЮСШ та брав приклад із свого тренера-наставника Олександра Савіна, який також приєднався до лав ЗСУ і боронить Батьківщину від окупантів. У колекції спортивних нагород та відзнак зібрано чимало дипломів, грамот, кубків та медалей, які Халід здобував як призер і переможець у спортивних змаганнях різних рівнів.

Самоорганізація, дисципліна і сильний, вольовий, рішучий характер Халіда забезпечили успішне закінчення Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради. Після закінчення ліцею Халід вирішив освоїти юридичну професію та отримати вищу освіту, тож вступив до Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Будучи студентом, виїхав за кордон у Польщу в пошуках роботи, але повернувся в Україну. Встиг знайти кохання свого життя Анастасію, з якою одружився у 2023 році. Встиг створити сім’ю, побачити новонародженого сина. Не встиг лише пожити. Без татка залишився 5-місячний син Дамір…

Халід був життєлюбом і по-справжньому рішучим на свій вік чоловіком. Він твердо вирішив захищати своїх рідних та Україну, тож уклав контракт на проходження військової служби в ЗСУ. Він прожив надто мало, але своїм Героїчним подвигом зробив забагато для кожного з нас і для збереження української державності.

Приносимо щирі співчуття згорьованій родині: мамі – Тетяні Миколаївні Павленко, вітчиму – Євгену Сергійовичу Павленку, дружині –Анастасії, молодшим сестрі та братику – Тіні та Євгену, бабусі – Валентині Іванівні Мисик, дядьку – Сергію Миколайовичу Мисику, усім рідним, близьким, друзям та бойовим побратимам.

Скільки житимемо – не забудемо імʼя нашого земляка, у жилах якого текла арабська й українська кров. Не пробачимо російським окупантам, які прийшли на нашу землю вбивати. Не пробачимо за обірвані життя мирних українців, полонених, військових і всіх, хто протистояв російському терору та геноциду в рядах ЗСУ, Сил оборони і добровольчих військових формувань.

Сьогодні Халід – один із Героїв, на якого дивиться весь світ. Завтра – це історія, яку будем пам’ятати ми і наступні покоління. Поховали Павленка Халіда зі всіма військовими почестями на Алеї Слави поруч з могилами 27 побратимів, які полягли в ході повномасштабної російсько-української війни та поруч з могилою учасника АТО/ООС.

Вічна шана та пам'ять нашому Героєві Халіду Абдель Рахману!

Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ