Війна безжально увірвалася в життя українців, розділивши його 24 лютого 2022 року на «до» і «після». Вона принесла біль утрат, гіркоту розлук і чорні звістки, що крають серця родин та громад. Та водночас ця жорстока доба явила світові справжню силу українського духу – незламність, жертовність і любов до рідної землі, за яку наші Воїни стали стіною. У боротьбі за свободу і незалежність України віддав власне життя наш земляк – Сергій Олексійович Олексенко.
Війна безжально увірвалася в життя українців, розділивши його 24 лютого 2022 року на «до» і «після». Вона принесла біль утрат, гіркоту розлук і чорні звістки, що крають серця родин та громад. Та водночас ця жорстока доба явила світові справжню силу українського духу – незламність, жертовність і любов до рідної землі, за яку наші Воїни стали стіною. У боротьбі за свободу і незалежність України віддав власне життя наш земляк – Сергій Олексійович Олексенко.
Війна безжально випробовує людські долі, залишаючи по собі не лише зруйновані міста, а й нестерпну тишу чекання. Серед найболючіших її сторінок – історії Воїнів, які довгий час перебували у статусі безвісти зниклих. Для їхніх родин це були місяці й роки між надією та відчаєм, між вірою в диво і страхом почути гірку правду. І лише після проведення ДНК-експертиз настає визначеність – важка, трагічна, невблаганна, але така необхідна.
У четвер, 22 січня 2026 року, Хорольська громада долучилася до відзначення одного з ключових державних свят – Дня Соборності України, що символізує єдність українських земель, незламність національного духу, спільну відповідальність та спадкоємність державотворчих традицій.
Війна не зупиняється і її неможливо поставити на паузу. У горнилі жахливої, кровопролитної російсько-української війни щодня обриваються життя військових та цивільних – і це найбільша трагедія людської цивілізації. Зима січе морозами й знову приносить чорні звістки з фронту, що холодом проходять крізь серця небайдужих. Ще одна біда прийшла у Хорольську громаду, яка провела у засвіти земляка з Вишняківського старостату – Керницького Валентина Вікторовича.
Днями на Хорольщині відбувся XII фестиваль-конкурс естрадної пісні для захисників Вітчизни та їхніх матерів «Мамина весна». Перший в історії нашої громади мистецький захід всеукраїнського масштабу об’єднав творчі колективи та виконавців, представників різних громад і сімей, чиї долі навіки змінила війна.
У четвер, 29 травня 2025 року, підрядна організація розпочала поточний (ямковий) ремонт автомобільної дороги місцевого значення загального користування за напрямком «м.Хорол – с.Вишняки». Це перший з семи запланованих напрямків, які планується відремонтувати цього року в межах Хорольської міської територіальної громади.
Напередодні Дня Збройних Сил України, 5 грудня, у Хорольському базовому будинку культури відбувся благодійний захід під символічною назвою «Кожен із нас воїн». З вітальним словом до присутніх звернувся заступник міського голови Валентин Місніченко. У своєму виступі він висловив щиру подяку нашій армії та Збройним Силам України за їхній незламний дух, відвагу і мужність.
Жорстока, кровопролитна війна підло обірвала молоде життя. Вона забирає кращих синів України, Героїв - захисників, людей, які захищають нас із вами від російського загарбника. Гине цвіт нації, йдуть ті, хто розуміє, що таке Батьківщина, що таке рідна земля.
Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронили у рідному селі Клепачі.



border="0">
border="0">