Шановні учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС! Дорогі краяни, мешканці Хорольської міської територіальної громади!

Тридцять сім років тому сталася жахлива подія, яка сколихнула весь цивілізований світ і призвела до переосмислення значимості людського існування на планеті. На четвертому реакторі Чорнобильської АЕС стався вибух, який призвів до техногенної та гуманітарної катастрофи планетарного масштабу. 

«ВЗЯТТЯ СВІТЛОДАРСЬКОГО ЛІСУ ПІД КОНТРОЛЬ – ЦЕ ЩЕ ОДИН КРОК ДО ПЕРЕМОГИ»

«Взяття світлодарського лісу під контроль – це ще один крок до перемоги», – говорить комбат 4 батальону 72 омбр Микола Чумак.

Підполковник Чумак на фронті від початку війни, з 2014 року. Був начальником штабу окремого батальйону охорони, відповідав за охорону штабу сектору «А». У 2015 році, коли почалося створення нових бригад, командир новоствореної 53 омбр полковник Володимир Заболотний запропонував йому посаду старшого офіцера оперативного відділу.

ВІЙСЬКОВІ КОМІСАРІАТИ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПРОВОДЯТЬ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУБУ (ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ ОСОБЛИВОГО ХАРАКТЕРУ) ДО ЕЛІТНИХ ВІЙСЬКОВИХ ЧАТИНИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

На військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби. Всього за кількасот метрів від розташування військової частини активно триває будівництво житлового комплексу поліпшеного планування.

За чотири роки війни його підрозділи не втратили жодного бійця. Бригаду «Чорного» 2014-го ввели в район АТО на позиції поряд із російським кордоном. І майже одразу вона зазнала втрат.

На своїй ділянці Влад кілька діб поспіль щоночі з командирами бригадного артдивізіону видирався на навколишні висотки й чітко фіксував спалахи виходів реактивних снарядів із території сусідньої держави. Для нього як для офіцера, який вчився на факультеті артилерійської розвідки, це було математичною аксіомою.

Неоголошена російська війна проти України триває вже більше 1000 днів. За цей час наша держава втратила своїх кращих синів, але в той самий час – народила нових справжніх Героїв. У кожного з них своя історія. Вони живуть в різних куточках України, на когось вдома чекають діти, а хтось іще неодружений; когось мобілізували, а хтось все життя присвятив армії. Але усі вони не шкодують ні власних сил, ні свого здоров’я у бою за єдність нашої держави. Саме про них і піде мова.