Шановні пасічники Хорольщини!
19 серпня відзначається свято людей, які присвятили своє життя дивовижному та благородному ремеслу – День пасічника!
Бути бджолярем – це особливий стан душі, що вимагає безмежного терпіння, мудрості, важкої щоденної праці та щирої любові до рідної землі. Завдяки вашим невтомним рукам ми маємо на столах цей цілющий, сонячний дар природи.
Хорольська громада з глибоким сумом і невимовним болем у серці отримала трагічну звістку про смерть ще одного Героя. У перший день весни, 1 березня 2026 року, під час проходження військової служби на Харківщині зупинилося серце Захисника України Ніколенка Олександра Олександровича. Ще один вірний син української землі поповнив небесне військо Героїв, які віддали свої сили, здоров’я і життя за свободу та незалежність рідної держави. Йому назавжди залишиться 55…
Є дати, які не можна просто «відзначити». Їх можна лише переживати знову – з болем у серці й сльозами в очах. 20 лютого – саме така комеморативна дата. Це день, коли історія України заговорила мовою жертовності, гідності та незламної волі. Понад десять років тому, у вогні й диму Революції Гідності на Майдані Незалежності, світ побачив народження нової української нації.
Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повертається додому «на щиті».
Серпень в Україні завжди був місяцем жнив – коли достигле колосся вклоняється стиглим золотом, коли руки хліборобів збирають врожай, що годуватиме людей увесь рік. Це час вдячності землі та гордості за працю. Та нинішні серпневі й вересневі дні продовжують нести інший, кривавий врожай.
У переддень Дня Державного Прапора України, 22 серпня 2025 року, хорольське земляцтво з представниками місцевої влади зібралися разом перед приміщенням міської ради, аби віддати шану одному з найвеличніших символів нашої державності – Державному Прапору. День Прапора – це свято єдності, бо де б ми не були – вдома чи за тисячі кілометрів від рідної домівки – серце українця завжди б’ється у такт із нашим синьо-жовтим стягом. Він єднає покоління, гуртує навколо ідеї вільної, сильної, європейської України.
Україна і Росія мають протилежні історичні коріння щодо утворення держави. Якщо цього не помічати, то будь-яке копіювання російського державотворення стає смертельною загрозою для демократичної України. Росія має своє начало та продовження від часів Золотої Орди. Влада хана/царя вважалася сакральною та спадковою, її легітимність ґрунтувалась на насильстві та крові.
Коли студенти отримують дипломи кваліфікованих фахівців обраної до душі хліборобської справи і ступають на шлях нового етапу життя – дорослішають їхні мрії. У ці червневі дні, коли золото колосків перегукується з молодечим запалом сердець, у ВСП «Хорольський агропромисловий фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету» відбувся випускний вечір – урочиста подія, сповнена світла, трепету й великої надії.
Хорольський край здавна славиться талановитими людьми. Тут зростає молоде покоління справжніх талантів, зірок, золотого мистецького і культурного скарбу нації. 16 вересня у глядацькому залі Хорольської мистецької (музичної) школи Хорольської міської ради на головній сцені підбили підсумки плідної творчої роботи її вихованців за рік, що минає.
Вітаю із величним державним святом – Днем Державного Прапора України! Наш Прапор – це символ Свободи і Незалежності, слави і відродження України. Його маємо берегти і шанувати як найвищу національну святиню.
