У ці травневі дні над нашою Хорольщиною панує особлива тиша, адже нині ми гостріше, ніж будь-коли, відчуваємо зв’язок поколінь. 8 травня, у День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, ми схиляємо голови перед подвигом тих, хто захистив світ у 1939-1945 роках. Для нашої громади ця дата – не просто сторінка в підручнику.
Не встигає висихати рясно окроплена сльозами площа Тараса Шевченка у середмісті Хорола, де громада знову і знову схиляється в скорботі перед світлою пам’яттю своїх мужніх синів, вірних Захисників України. Ще одна болюча звістка чорним крилом торкнулася серця Хорольщини. Через півтора року невідомості, довгих молитов і болісного чекання, «на щиті» повернувся додому на вічний спочинок Герой – Віктор Юрійович Гуменний.
Ще одна болюча звістка чорним крилом торкнулася Хорольської громади. Ще одне серце, сповнене любові до рідної землі, перестало битися заради нашого мирного завтра. Білим соколом злетів у небесну даль, поповнивши лави Небесного війська, мужній захисник України, вірний син своєї Батьківщини – Олександр Іванович Кузнецов.
Немов білим журавлиним ключем, що розтинає небесну блакить, повертаються у рідний Хорольський край Захисники – ті, хто віддав найдорожче за свободу Батьківщини. Вони йдуть у вічність тихим кроком безсмертя, але назавжди залишаються у серцях живих. У переддень Великодніх свят, під скорботні звуки церковних передзвонів, Хорольська громада провела в останню путь ще одного з найкращих синів України – Ігоря Івановича Зайця.
Хорольська громада з глибоким болем і водночас із невимовною гордістю схиляє голови перед світлою пам’яттю своїх відданих синів – молодшого сержанта Олександра Анатолійовича Микитенка та солдата Геннадія Григоровича Лісничого. За проявлену особисту мужність, стійкість духу, вірність військовій присязі та безпосередню участь у бойових діях наші Захисники посмертно удостоєні високих відомчих бойових нагород – почесних нагрудних знаків «Комбатантський Хрест» та нагрудних знаків «Честь та пам’ять».
У вівторок, 10 березня 2026 року, в глядацькому залі Хорольського базового будинку культури панувала особлива атмосфера – щира, натхненна і сповнена глибокого змісту. Тут відбувся благодійний патріотичний концерт, присвячений 212-й річниці від дня народження та 165-м роковинам після смерті генія українського народу – Тараса Шевченка. Подія символічно поєднала вшанування великого Кобзаря з відзначенням Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир.
Скорботна звістка чорним крилом знову накрила Хорольщину… Січень стискає землю крижаними обіймами, а крізь серця лине тихий, скорботний подих ще однієї непоправної втрати. Україна втратила ще одного свого вірного Сина, а рідна земля – Героя, ім’я якого навіки вписане золотими літерами в історію боротьби великого і незламного українського народу за свободу, гідне життя і мирне небо.
Хорольська громада разом з усією Україною вшанувала пам’ять учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, які стали живим щитом між смертельною радіацією і людством. Цей пам’ятний День щорічно, 14 грудня, відзначається на загальнодержавному рівні – у річницю завершення будівництва саркофагу над зруйнованим унаслідок вибуху четвертим енергоблоком зловіщої електростанції.
У Хорольську громаду знову, мов чорні круки, злітаються скорботні звістки. Вони крають серце болем і розривають душу кожного, хто вірить у відновлення справедливого для України миру та молиться за своїх Захисників. І знову невблаганна війна забирає найдорожче – життя Героя Пономаренка Валентина Анатолійовича, який понад усе любив Україну, її землю, її людей.
У Хорольську громаду знову, мов чорні круки, злітаються скорботні звістки. Вони крають серце болем і розривають душу кожного, хто вірить у відновлення справедливого для України миру та молиться за своїх Захисників. І знову невблаганна війна забирає найдорожче – життя Героя Пономаренка Валентина Анатолійовича, який понад усе любив Україну, її землю, її людей.
