Щиро вітаю вас із професійним святом – Всеукраїнським днем працівників культури та майстрів народного мистецтва! Українська культура – це невичерпне джерело духовної сили нашого народу, безцінний скарб національної спадщини, живий зв’язок між поколіннями та міцний фундамент нашої державності. Упродовж століть вона формувала національну свідомість, зберігала історичну пам’ять, утверджувала самобутність української нації та надихала на боротьбу за свободу й незалежність.
Війна забирає найцінніше – людські життя, залишаючи по собі чорні хрести, невиплакані сльози й рани, що не загоюються. Та є те, чого не здатні знищити ні ворожі кулі, ні безжальний час, – пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну, за її свободу, за право рідної землі жити під мирним небом. Знову чорна звістка розітнула тишу Хорольщини, принесла невимовний біль і поселила в серцях людей гіркий смуток.
Знову чорна звістка болем пронизує серця жителів Хорольської громади. Знову осіннє небо жовтня плаче холодними дощами, а рідна земля здригається від невимовного материнського горя. Знову війна безжально обриває молоде життя, залишаючи по собі незагоєну рану, осиротілу родину та вічний біль неосяжної важкої втрати… 21 жовтня 2026 року, під час виконання бойового завдання в Синельниківському районі Дніпропетровської області, загинув наш земляк, уродженець міста Хорола, звитяжний і мужній Захисник України – старший солдат Дмитро Сергійович Гордіюк, 27 квітня 1990 року народження.
Живий діалог, відсутність бюрократичних бар’єрів та фокус саме на реальних потребах бізнесу та громадян – саме так Офіс податкових консультантів Полтавщини відзначив свою першу річницю. Захід у форматі «поговоримо відверто» став сьогодні майданчиком для підведення співпраці за рік, вручення подяк представникам бізнесу, які найактивніше користуються послугами Офісу, нагород найкращим консультантам та, звісно, обговорення планів на майбутнє та розвитку подальшу взаємодії.
Молодий віком, але великий духом. Таким був Воїн Ярослав Володимирович Бова, який гідно і з честю пройшов пекло повномасштабної війни майже з самого її початку. Уся Хорольська громада здригнулася від чергового невимовного горя: з фронтових рубежів надійшло офіційне сповіщення про загибель 28 липня 2026 року на Дніпропетровщині одного з кращих синів України.
Війна не залишає права на помилку. Вона щодня вписує у новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. Найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому горнилі російсько-української війни ми втрачаємо найкращих – наших мужніх синів, гордість нації, цвіт українського народу, тих, кому судилося творити майбутнє незалежної держави. Сьогодні Хорольська громада знову схиляє голови у скорботі, бо до Небесного Воїнства долучився ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – мужній Захисник України Володимир Анатолійович Гирич.
Війна щодня залишає глибокі, невиліковні рани в самому серці українського народу. Вона забирає найкращих, цвіт нашої нації, тих, хто став щитом на захисті рідної землі. Та найважче, найстрашніше випробування для люблячих сердець – це бездонне темне провалля невідомості. Це той пекучий вогонь, який роками тримає рідних між крихкою надією та глухим відчаєм, коли кожен телефонний дзвінок змушує стискатися душу.
Знову чорним крилом скорботи огорнулася Хорольська громада. Знову війна принесла невимовний біль і непоправну втрату. Сонячні літні дні відступили перед важкими сминцевими хмарами, ніби сама небесна височінь оплакує Героїв, які відлітають у засвіти. Захищаючи Україну та право нашого народу жити на своїй землі, відійшов у вічність мужній Воїн, бойовий медик 2 мінометної батареї мотопіхотного батальйону 153 окремої механізованої бригади Збройних Сил України, молодший сержант Лисюк Антон Юрійович – людина великого серця, незламної волі та відданості Батьківщині.
У ці травневі дні над нашою Хорольщиною панує особлива тиша, адже нині ми гостріше, ніж будь-коли, відчуваємо зв’язок поколінь. 8 травня, у День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, ми схиляємо голови перед подвигом тих, хто захистив світ у 1939-1945 роках. Для нашої громади ця дата – не просто сторінка в підручнику.
Не встигає висихати рясно окроплена сльозами площа Тараса Шевченка у середмісті Хорола, де громада знову і знову схиляється в скорботі перед світлою пам’яттю своїх мужніх синів, вірних Захисників України. Ще одна болюча звістка чорним крилом торкнулася серця Хорольщини. Через півтора року невідомості, довгих молитов і болісного чекання, «на щиті» повернувся додому на вічний спочинок Герой – Віктор Юрійович Гуменний.
