Є люди, чиє життя вимірюється не роками, а вчинками. Є Воїни, чий шлях, хоч би яким коротким він був, назавжди стає частиною історії рідної землі. Саме таким був Євгеній Володимирович Тимошенко – молодий сокіл Хорольщини, який віддав своє життя за Україну. У вівторок, 1 вересня 2026 року, хорольське земляцтво схилило голови в глибокій скорботі на площі Кобзаря в середмісті Хорола, прощаючись із нашим земляком, старшим солдатом, командиром екіпажу безпілотних авіаційних комплексів (БАК) взводу БАК роти БАК батальйону безпілотних систем 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького у складі 11-го армійського корпусу ОК «Північ» Сухопутних військ ЗСУ – Євгенієм Тимошенком.
У понеділок, 24 серпня 2026 року, з нагоди 35-ї річниці Незалежності України, міський голова Сергій Волошин разом з начальником поліції, підполковником поліції Олександром Мелашенком вручив почесну відзнаку Полтавської обласної ради Роману Володимировичу Бабешку. Старшому слідчому слідчого відділу відділення поліції № 2 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, капітану поліції Роману Бабешку оголошено Подяку обласної ради за сумлінну працю, високий професіоналізм, відповідальне виконання службових обов’язків та з нагоди Дня Незалежності України.
Напередодні головного державного свята у Хорольському базовому будинку культури відбулися урочистості в рамках обласного огляду народної творчості «Код Незламності», присвячені 35-й річниці Незалежності України.
У понеділок, 17 серпня відбулося вручення державної нагороди родині полеглого Захисника України, уродженця Хорола Сергія Олександровича Ярого. Відповідно до Указу Президента України від 10 лютого 2026 року № 107/2026, за особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту України, її суверенітету та територіальної цілісності, Сергія Ярого нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Є люди, чия смерть – це не просто особиста втрата для родини. Це втрата цілої епохи. 9 серпня 2026 року земляцтво Хорольщини схилило голови в глибокій скорботі. На 79-му році життя перестало битися золоте серце Почесного громадянина міста Хорола, митрофорного протоієрея, настоятеля храму святих апостолів Петра і Павла Полтавської єпархії ПЦУ, письменника, публіциста, поета, художника, композитора, педагога, депутата кількох скликань Хорольської міської ради – Василя Васильовича Симулика.
У п’ятницю, 24 липня 2026 року, у конференцзалі поліклінічного відділення Хорольської міської лікарні відбулися урочистості з нагоди Дня медичних працівників України. Свято, що об’єднало людей однієї з найгуманніших професій, стало щирою нагодою висловити вдячність тим, хто щодня стоїть на варті найдорожчого – людського життя і здоров’я.
Сьогодні, 23 липня, міський голова Сергій Волошин привітав голову фермерського господарства «Лорін Агро» Олександра Яременчука з ювілейним днем народження та вручив йому Подяку голови Полтавської обласної ради. Свій ювілей він відзначив ще на початку червня, однак через постійну зайнятість заслужена відзнака знайшла свого адресата лише зараз.
Премію імені М.Т. Полонського засновано для вшанування пам’яті видатної постаті в історії медицини Хорольської громади. Вона є знаком вдячності тим, хто своєю працею робить вагомий внесок у розвиток сучасної медицини та гідно продовжує благородну справу Михайла Тимофійовича Полонського.
День вшанування пам’яті загиблих медичних працівників України, які віддали життя, виконуючи свій професійний обов’язок, щороку відзначається 10 липня. Цю пам’ятну дату започатковано у 2025 році за ініціативи команди Відзнаки «Орден Святого Пантелеймона» у співпраці з громадськими організаціями та медичною спільнотою. Щороку цього дня о 14:00 по всій країні завмирає мить у молитовному мовчанні на знак шани й вдячності тим, хто до останнього подиху рятував життя інших.
Війна безжальна. Вона не питає дозволу, не залишає права на помилку і щодня вписує в новітню історію України імена тих, хто став щитом між життям і смертю, між світлом і темрявою. Та найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому вирі, у страшному горнилі війни ми втрачаємо найкращих – наших кращих синів і доньок, наших Захисників і Захисниць, нашу гордість, наш цвіт нації і наше майбутнє.
