Не встигає висихати рясно окроплена сльозами площа Тараса Шевченка у середмісті Хорола, де громада знову і знову схиляється в скорботі перед світлою пам’яттю своїх мужніх синів, вірних Захисників України. Ще одна болюча звістка чорним крилом торкнулася серця Хорольщини. Через півтора року невідомості, довгих молитов і болісного чекання, «на щиті» повернувся додому на вічний спочинок Герой – Віктор Юрійович Гуменний.
Дощова похмура осінь прийшла на українську землю – четверта осінь повномасштабної війни… Її тишу, в задумі, з шелестом пожовклого листя і холодним подихом вітру, постійно розривають звуки сирен. Ще більше чується стогін скорботи, у прохолоді ранків – подих втрат, що бентежать серце і нагадують: війна триває. Війна не знає пір року – вона палить і серця, і долі, забираючи найкращих синів України. І з кожним осіннім листком земля приймає нову гірку звістку про тих, хто не повернувся з фронту…
Осінь знову прийшла на українську землю – четверта осінь повномасштабної війни… Її тишу, в задумі, з шелестом пожовклого листям і холодним подихом вітру, постійно розривають звуки сирен. Ще більше чується стогін скорботи, у прохолоді ранків – подих втрат, що бентежать серце і нагадують: війна триває. Війна не знає пір року – вона палить і серця, і долі, забираючи найкращих синів України. І з кожним осіннім листком земля приймає нову гірку звістку про тих, хто не повернувся з фронту…
Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять за загиблими – ніколи не згасне! Йдуть від нас кращі з кращих. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – це наша пам’ять, це розуміння того, що жертви не були марними..
Указом Президента України від 13.03.2025 №160 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня нашого земляка – солдата Ігоря Сергійовича Кірія. Стрілець-снайпер 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади удостоєний високої державної нагороди за виняткову мужність і самопожертву, проявлену в боях на Курщині у ході великої визвольної війни.
За доблесть і безсмертний подвиг нашого земляка із с.Левченки Клепачівського старостату – солдата, старшого стрільця 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штумового взводу 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону 80 ОДШБр Станіслава Леонідовича Остапенка нагороджено високою державною нагородою.
29 січня 2025 року Указом Президента України №60 за виняткову мужність і самопожертву, проявлену в боях за свободу і незалежність України, орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджено молодшого сержанта Ярослава Григоровича Манженка.
Бойові медалі й нагороди – це не лише відзначення подвигу за мужність і звитягу, проявлені під час виконання військового обов’язку для захисту України та її народу. Це реліквія, яка залишиться навіки й передаватиметься із покоління в покоління. Це новітня історія, яку вивчатимуть і шануватимуть майбутні покоління. Це біль і сльози рідних, що все життя несуть тягар непоправної втрати і непомірної жертовності. Це метал, просякнутий кров’ю і потом, обпалений і закалений полум’ям страшної російсько-української війни, яка повномасштабно триває вже майже 1000 днів, а в цілому понад 10 років.
У рамках загальнодержавної програми підтримки ветеранів російсько-української війни на території Хорольської міської територіальної громади запрацювало «Єдине вікно» ветерана. Рішенням першого пленарного засідання 56 сесії Хорольської міської ради від 21.06.2024 №2680 затверджено базові адміністративні послуги відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 №523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг».
Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повернувся «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.
