Стратегія боротьби з мишоподібними гризунами (полівки, миші) має кардинальні відмінності залежно від місця, оскільки в полі потрібні широкомасштабні агротехнічні та хімічні заходи, а в сховищах – фізична ізоляція та точкова дератизація. Боротьба з мишоподібними гризунами в зимовий період набуває особливого значення, оскільки з настанням холодів гризуни масово мігрують із природних угідь (полів, лісосмуг) до теплих і багатих на їжу приміщень: житлових будинків, складів, сховищ, тваринницьких ферм та елеваторів.

Шкідливі мишоподібні гризуни — серйозний виклик для аграрія в осінній період. Адже у зв’язку зі скороченням кормової бази вони масово мігрують у посіви озимих культур, багаторічні насадження та місця зберігання збіжжя. Й за відсутності контролю можуть суттєво пошкодити й навіть знищити рослини та зерно.

За способом життя саранові поділяються на стадні, до яких відноситься італійський прус, перелітна і марокканська сарана, та нестадні види – кобилки, коники, інші. Саранові час від часу збираються у величезні куліги (якщо це личинки) або зграї (скупчення імаго) й мігрують на далекі відстані. Дорослі саранові групами перелітають на відстані до кількох десятків кілометрів.

Невпинно плине час. Здається, що нещодавно, хлібороби з тривогою дивилися на  неоднорідні сходи озимих культур та чекали довгожданого тепла весною, щоб  розвивалися посіяні ранні зернові культури, а вже сьогодні, як  ніколи, проходить  збирання  пізніх сільськогосподарських культур – у  першу чергу кукурудзи. Нелегкі були і є цьогорічні жнива. 

Мишоподібні гризуни, здається що про них розповідати, про них знають всі і кожен. Проте особливості цього року, та і самі мишоподібні гризуни нагадують про себе повсюдно. Восени, коли на вулиці холодно і проводиться збирання врожаю, особливо зернових культур, гризуни все ближче мігрують до людських осель.