На фронті російсько-української війни гинуть кращі сини і доньки України. Когось вбивають рашисти на полю болю, когось мордують голодом і катують у полоні, а в когось не витримує серце. Ще одне гаряче й щире серце Воїна-захисника, яке боліло за Україну, не витримало постійної напруги. До рідного міста Хорола повернувся навічно військовослужбовець Збройних Сил України – мужній Воїн Микола Миколайович Рідкобород.
За Україну треба не помирати, а битися і бути готовим боротися до кінця, як це робив наш земляк з міста Хорола – мужній Воїн Микола Миколайович Рідкобород. Він відчайдушно обороняв Батьківщину, втім серце звитяжного лицаря навічно зупинилося 9 червня 2024 року в м. Святогірськ Краматорського р-ну Донецької обл. Ця трагічна звістка увірвалася чорним вороном у Хорольську громаду, до родини полеглого Захисника.
Шановні морські піхотинці! Дорогі ветерани!
Прийміть щирі вітання із професійним святом – Днем морської піхоти України! Сьогодні морська піхота ВМС ЗСУ – це бойові підрозділи і з’єднання, які своїм прикладом, вправними діями довели високу бойову майстерність у протистоянні з російським агресором. Цей рід військ виконує особливо складні завдання. Нині відвагою, нескореною силою духу і неймовірним патріотизмом українських морпіхів надихається увесь світ.
Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повернувся «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.
Білими лебедями відлітають у простір незвіданих світів наші Захисники, земне життя яких безжально забирає російський агресор. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, зламана доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших і найближчих людей. Це втрати, які неможливо осягнути не лише рідним. Це біль всієї України, яка втрачає кращих синів і доньок України, цвіт нації.
22 вересня, у День партизанської слави, ми ми складаємо шану тим, хто в роки Другої світової війни став до нерівного бою з фашистськими окупантами, і тим, хто у ворожому тилу сьогодні допомагає Збройним Силам України гнати рашистів із захоплених територій нашої держави.
Першими золотими барвами, щедрими дарами родючої української землі уквітчала осінь наше традиційне професійне свято – День працівника лісу.
Це свято всіх людей, хто з чистими помислами приходить працювати до лісу, людей, відданих своїй професії та рідній природі!
Любі наші діти! Дорогі школярі, студенти! Діти Хорольської громади, які впершей дуть до школи і ступають на завершальний щабель шкільного чи студентського життя!
1 вересня – ваш день, важливий для усіх нас день – День знань. Цьогорічне 1вересня дуже відрізняється від 32-х попередніх, які відзначалися у незалежній Україні. Попри будь-які загрози і ворожу агресію, життя продовжується і вашому покоління потрібно буде відбудовувати країну, відновлювати її, підіймати з руїн.
Шановні журналісти, дорогі ветерани галузі, представники медійної сфери Хорольської міської територіальної громади та України!
Щороку 6 червня в Україні на загальнодержавному рівні відзначається професійне свято – День журналіста. У цей день, як ніколи раніше, хочеться подякувати українським та іноземним журналістам, які продовжують працювати в умовах війни, доносити правду про російську агресію та відкривати світу очі.
Ні одна армія світу в новітній історії не воювала так, як захисники і захисниці України. Кожен, хто захищає рідну землю від загарбників, кожен хто став живим щитом перед російськими окупантами і захищає дітей свого народу від поневолення, кожен такий воїн – Герой. Ми безмежно вдячні Силам оборони за звитяжну відчайдушну боротьбу з агресорами, насильниками, грабіжниками і злочинцями ганебної російської армії.
