Війна щодня забирає життя найкращих синів і доньок України, залишаючи невимовний біль у серцях рідних, близьких та всієї громади. Вона безжально калічить долі, руйнує сім'ї, стирає часові межі між надією і вічністю, між минулим і сьогоденням, між сном і жорстокою реальністю, між життям і смертю. Особливо нестерпними є звістки, які приходять після довгих місяців, а іноді й років болісного очікування, коли підтверджується загибель тих, кого рідні до останнього вважали живими, кого щодня чекали вдома, молилися за них і вірили в диво.

Слово «пам’ять» сьогодні звучить особливо болісно. Воно відлунює у серцях важким дзвоном скорботи, коли Хорольська громада знову схиляє голови перед світлою пам’яттю свого Захисника. До Хорольського краю «на щиті» повернувся ще один Герой – Олександр Геннадійович Чистяков, який до останнього залишався вірним військовій присязі, українському народові та своїй державі.

І знову невимовно важка, непоправна втрата сколихнула Хорольську громаду… Знову в небесну височінь линуть щирі молитви за душу молодого Воїна, життя якого безжально обірвала кривава російсько-українська війна… У запеклому бою за Україну, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові, загинув відважний Захисник – солдат, оператор безпілотних літальних апаратів 8-го відділення безпілотних авіаційних комплексів (БАК) 5-го взводу БАК роти БАК 5-го штурмового батальйону 5-ої окремої штурмової Київської бригади ЗСУ Андрій Вікторович ТРЕТЯК. 

Повномасштабна війна щодня розтинає українську землю глибокими кривавими ранами, вириваючи з життя найкращих синів і дочок нашого народу. У чорному полум’ї війни згасають людські долі, а в серцях рідних назавжди оселяються невимовний біль, тривога й виснажливе чекання. Для багатьох родин час завмер у страшній невідомості – між крихкою надією на диво і пекучим страхом почути звістку, від якої холоне душа. Довгі місяці пошуків, молитв і безсонних ночей стали важким хрестом для тих, чиї рідні зникли безвісти, захищаючи Україну від жорстокого рашистського ворога.

У четвер, 21 травня, відзначається одне з найбільших та найвеличніших християнських свят – Вознесіння Господнє. Цей день символізує духовне очищення, тріумф віри, світла та безмежної надії, яка єднає нас у ці найважчі часи. У цей благословенний день ми підносимо свої молитви до неба, просячи про найважливіше для кожного з нас: перемогу та справедливий мир для нашої рідної України, захист і благословення для наших мужніх Воїнів, які тримають небо над нами, здоров’я, злагоди та спокою у кожну домівку Хорольщини.

Лубенське районне управління Головного управління ДСНС України у Полтавській області нагадує про заходи безпеки на льоду

Через постійно мінливу температуру повітря на річках утворюється нестійкий крижаний покрив, який особливо небезпечний для всіх, хто приходить на водойми. Основними причинами нещасних випадків з людьми на льоду є місця масової зимової риболовлі. Зимова риболовля – це не просто видобуток риби для харчування і задоволення своїх насущних потреб – це чудовий відпочинок на природі.

Через постійно мінливу температуру повітря на річках утворюється нестійкий крижаний покрив, який особливо небезпечний для всіх, хто приходить на водойми. Основними причинами нещасних випадків з людьми на льоду є місця масової зимової риболовлі. Зимова риболовля – це не просто видобуток риби для харчування і задоволення своїх насущних потреб, це чудовий відпочинок на природі. 

В Україні з 25.11.2024 набув чинності Закон «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», який удосконалює правила отримання, декларування та поводження з вогнепальною зброєю. Відповідно до закону, кожен, хто знайде зброю, може задекларувати її без жодних правових наслідків за попереднє зберігання.

Знайдіть для початку стежку або сліди на льоду. Якщо їх немає, позначте з берега маршрут свого руху. Подивіться заздалегідь, чи немає підозрілих місць:

- лід може бути неміцним біля стоку води (наприклад, із ферми або фабрики);

- тонкий або крихкий лід поблизу кущів, очерету, під кучугурами, у місцях, де водорості вмерзли у лід;

У засвіти відлетіла світла душа Балюк Віри Іванівни

У понеділок, 19 серпня 2024 року, перестало битися серце людини, яка залишила після себе світлий слід доброти і людяності. Немає такої людини із тих, хто її знав, яка могла б висловити заперечення стосовно того, що Віра Іванівна – жінка рідкісної вдачі з притаманними їй мудрістю, розсудливістю, ясним розумом, тактовністю, ввічливістю, привітністю, порядністю, чесністю, відповідальністю.