Іменник отримав вітання не лише в родинному колі. З ювілеєм його привітали міський голова Сергій Волошина та заступник міського голови Валентин Місніченко. Ювіляру вручили Почесну Грамоту начальника Лубенської районної військової адміністрації та солодкий подарунок.
Сто років для всесвіту – маленька крихта у просторі часу, сто років для людини – майже вічність. Ці люди – очевидці багатьох історичних подій минулих століть, носії традицій, глибокої життєвої мудрості. Сьогодні, 24 червня, свій 100-річний ювілей відзначає житель села Тарасівка – Іван Степанович Демченко. З цього приводу зібрались його онуки-правнуки і вся рідня.
На фронті російсько-української війни гинуть кращі сини і доньки України. Когось вбивають рашисти на полю болю, когось мордують голодом і катують у полоні, а в когось не витримує серце. Ще одне гаряче й щире серце Воїна-захисника, яке боліло за Україну, не витримало постійної напруги. До рідного міста Хорола повернувся навічно військовослужбовець Збройних Сил України – мужній Воїн Микола Миколайович Рідкобород.
Все частіше у Хорольську громаду приходять трагічні звістки з усіх напрямків бойових зіткнень з військовими підрозділами російських окупантів. Все більше противник завдає тяжких втрат українцям, безжально обриваючи молоді життя. Все більше свіжих могил зʼявляється на Алеї Слави міського кладовища і в селах нашої громади. Ці втрати спустошують і розривають душу на шмаття. Аби не втратити Україну, ми втрачаємо її кращих синів і доньок.
Війна не жаліє нікого. Вона безжально вбиває, спустошує, трощить, спопеляє, розбиває, зрівнює з землею збудований віками й не одним поколінням цивілізований світ. Найстрашніші втрати у війні з російськими окупантами – це втрати людські. Усе можна повернути, відбудувати, але не воскресити із мертвих людські життя. Ще одне людське життя, на жаль, обірвала російська армія здичавілих варварів-загарбників ХХІ століття.
Шановні працівники музеїв та ветерани музейної справи!
Вітаємо вас із професійним святом – Міжнародним днем музеїв! Музей – це минуле, це історія, це душа, це серце наших предків, наш величний храм, який зберігає усе те, чим жили наші батьки, діди й прадіди. Усі ті, хто раніше працював і ті, хто зараз працюють у музеї, зуміли не тільки зберегти, але й професійно, через реальні предмети, документи, дати нам можливість відчути живий зв'язок часів і доль.
Війна особливо загострила відчуття короткочасності життя, його крихкості. Короткочасним стало життя молодого Воїна-захисника, який мужньо й героїчно боронив Україну. 2 травня, у велике православне свято Чистого четверга, Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка про втрату Захисника-нацгвардійця, нашого земляка, мешканця Штомпелівського старостату – Ковшова Володимира Петровича…
Війна особливо загострила відчуття короткочасності життя, його крихкості. Короткочасним стало життя молодого Воїна-захисника, який мужньо й героїчно боронив Україну. 2 травня, у велике православне свято Чистого четверга, Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка про втрату Захисника-нацгвардійця, нашого земляка, мешканця Штомпелівського старостату – Ковшова Володимира Петровича…
Війна особливо загострила відчуття короткочасності життя, його крихкості. Короткочасним стало життя молодого Воїна-захисника, який мужньо й героїчно боронив Україну. 2 травня, у велике православне свято Чистого четверга, Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка про втрату Захисника-нацгвардійця, нашого земляка, мешканця Штомпелівського старостату – Ковшова Володимира Петровича…
Герої! Вони гинуть за Україну. Молоді та досвідчені. Амбіційні та запальні! Скромні та мрійливі. Сини, чоловіки, татусі, брати, друзі… Титани, які своєю мужністю зупиняють лютого окупанта і захищають кожного з нас!
Хорольську громаду знову сколихнула сумна звістка. У жорстоких боях за Україну, мир та свободу, до станнього борючись за рідну землю, героїчно загинув наш земляк із села Ковтуни Штомпелівкого старостату, Артем Анатолійович Кравченко.