Днями на Хорольщині відбувся XII фестиваль-конкурс естрадної пісні для захисників Вітчизни та їхніх матерів «Мамина весна». Перший в історії нашої громади мистецький захід всеукраїнського масштабу об’єднав творчі колективи та виконавців, представників різних громад і сімей, чиї долі навіки змінила війна.
Все частіше у натовпі зустрічаються згорьовані від втрат обличчя, все більше чорних хусток і спустошених від сліз очей. Сучасна війна вже давно вийшла за межі окопів і стрілецької зброї. Вона стала високотехнологічною, багатовимірною і неймовірно руйнівною – не лише фізично, а й психологічно, економічно. У новітній війні гинуть не лише тіла – змінюються люди, суспільства, нації. Війна призводить не лише до масових вбивств, а й до морального вигорання.
Трудолюбиві руки, щире серце та невтомна праця – саме так можна охарактеризувати роботу Ялосовецького сільського будинку культури та його незмінного директора – Скорик Таїсію Володимирівну.
Все стало марне в той найстрашніший день для всіх українців, коли війна вже не просто звучала десь за обрієм, а увірвалась у життя майже кожного українця. Найстрашнішими наслідками війни і відгуками її глибинної трагедії стали людські втрати. Хорольська громада втратила ще одного Героя, Захисника України, вірного сина рідної землі – Володимира Івановича Духна.
Із 31 травня 2025 року протягом десяти днів Хорольська міська територіальна громада на Полтавщині приймала дітей із Великобурлуцької територіальної громади Купʼянського району Харківської області – однієї з прикордонних громад-форпостів, що від перших днів повномасштабної війни зазнає агресивного ворожого тиску та руйнувань. Поїздка дітей з прифронтового регіону відбулася в рамках президентського проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади».
До уваги мешканців Хорольської міської територіальної громади та небайдужих громадян! «На щиті» повернувся додому відважний Воїн – майор, старший оперативий черговий відділення бойового управління командного пункту штабу 37-ої окремої бригади морської піхоти Збройних Сил України – Олександр Петрович Бова.
Морські піхотинці – це воїни, які ніколи не відступають та щодня доводять, що українська армія – це сила, міць і непохитна воля. На жаль, навіть найсміливіших і найхоробріших Воїнів настигає несправедлива смерть, бо окупантів ніщо не зупиняє на шляху до виконання злочинних кремлівських наказів. Ворог свідомо прийшов вбивать, спопелять, руйнувать і знищувати все українське.
Коли йдуть у вічність такі люди, як Федір Федорович, утворюється порожнеча і світ стає меншим, сірим і спустошеним. Для рідних і близьких світ стає тьмяним і порожнім, бо війна жорстоко вбиває і забирає безповоротно. З глибоким сумом повідомляємо, що у найскорботніший день Страсного Великого тижня – страсну п’ятницю, 18 квітня 2025 року на 53 році життя перестало битися серце Героя, відданого сина і Захисника України – Федіра Федоровича Галая.
До уваги мешканців Хорольської міської територіальної громади та небайдужих громадян! «На щиті» повернувся додому відважний Воїн – молодший сержант, заступник командира бойової машини, навідник-оператор 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 3 механізованого батальйону 115 окремої механізованої бригади 10 армійського корпусу ЗСУ – Ігор Вікторович Гордієнко, який поліг смертю хоробрих 07.09.2024 неподалік н.п. Макіївка Сватівського р-ну Луганської обл.
До уваги мешканців Хорольської міської територіальної громади та небайдужих громадян! «На щиті» повернувся додому відважний Воїн – солдат, кулеметник стрілецького відділення стрілецького взводу 17 окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка ЗСУ – Роман Миколайович Чигрин, який поліг смертю хоробрих 26.02.2025 у н.п. Суджа Курської обл. Звістку про загибель 44-річного Воїна світла рідні отримали в останній день зими.
