Капелан – це той, хто водночас служить Батьківщині і Богу. В умовах війни справ у капеланів завжди багато: від душпастирських обов’язків до гуманітарної допомоги тим, хто її потребує. Саме військові капелани цілодобово несуть своє служіння на передовій та окупованих територіях, не знаючи, що трапиться в наступну секунду. Так само, як і захисники, ризикують своїм здоров’ям і життям в ім’я України й заради права на життя українського народу.
У понеділок, 30 вересня, у рамках екологічних ініціатив Хорольською міської ради та у співпраці з Полтавською обласною радою, було організовано збір небезпечних відходів. Зокрема, жителі громади активно долучилися до здачі використаних батарейок, люмінесцентних ламп і ртутних термометрів.
Цього року 17 вересня у день великого християнського свята Віри, Надії, Любові та їх матері Софії в Україні відзначається День усиновлення. Батьки – це наче два міцних крила, що підтримують у польоті долю дитини протягом всього її життя, захищають від негараздів та зігрівають своїм теплом. Мамою і татом можна стати народивши власну дитину, а ще можна стати батьками усиновивши дитину-сироту чи дитину, позбавлену батьківського піклування.
Війна не просто безпощадно вбиває, вона руйнує і морально ламає навіть тих, хто здається сильним, міцним і незламним. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибоко шрами на землі і в серцях людей. 13 вересня 2024 року став подвійним Днем жалоби для Хорольської громади, адже раптово обірвалося життя ще одного Захисника – Андрія Григоровича Кузуба. В один день Хорольське земляцтво провело у вічність двох Воїнів – Костюка Володимира Степановича із с.Костюки і Кузуба Андрія Григоровича із с.Козубівка.
Понад три десятиріччя ми сприймали Незалежність, як дар, але ціна у неї все-таки є… Ворог мріє і всіма силами намагається позбавити нас її, але Захисники героїчно продовжують стояти в строю, тримати зброю в руках заради волі, гідності й життя під синьо-жовтим стягом. Новітні Герої продовжують відважно боротися за Незалежність, відстоюючи її сталлю і вогнем.
Щиро вітаю з Днем Незалежності України. Саме цей день нагадує нам про історичний шлях, який пройшов український народ до заповітної мрії багатьох його поколінь – створення високорозвиненої, могутньої та процвітаючої держави. Ухвалення у 1991 році Акта проголошення незалежності України увінчало тисячолітні прагнення народу мати власну суверенну державу і самостійно визначати свою долю.
Шановні мешканці Хорольської міської територіальної громади, дорогі українці!
Сьогодні по всій країні відзначають День Державного Прапора України. В усіх містах і селах піднімаються національні знамена. Це наш історичний дух, це наша гордість, слава і велич нації. З цим символом український народ утвердив свою державність, соборність і самостійність, з ним українці йшли на захист своїх прав та свобод під час Революції Гідності, під цим символом сьогодні наші воїни захищають рідну землю від російських окупантів.
Шановні діти і батьки! Прийміть щирі вітання з Днем захисту дітей! Дитинство - це чудова пора сподівань та здійснення мрій. У перший літній день в Україні, як і в усьому світі, відзначають добре і радісне свято - Міжнародний день захисту дітей. Вітаючи зі святом, зичимо вам міцного здоров'я, успіхів, радісного та змістовного відпочинку влітку, нових вражень, сонячних днів.
Війна не жаліє нікого. Вона безжально вбиває, спустошує, трощить, спопеляє, розбиває, зрівнює з землею збудований віками й не одним поколінням цивілізований світ. Найстрашніші втрати у війні з російськими окупантами – це втрати людські. Усе можна повернути, відбудувати, але не воскресити із мертвих людські життя. Ще одне людське життя, на жаль, обірвала російська армія здичавілих варварів-загарбників ХХІ століття.
Війна особливо загострила відчуття короткочасності життя, його крихкості. Короткочасним стало життя молодого Воїна-захисника, який мужньо й героїчно боронив Україну. 2 травня, у велике православне свято Чистого четверга, Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка про втрату Захисника-нацгвардійця, нашого земляка, мешканця Штомпелівського старостату – Ковшова Володимира Петровича…
