Повномасштабна війна щодня залишає на українській землі нові рани й забирає тих, хто ще вчора жив, любив, мріяв і чекав зустрічі з рідними. А для їхніх родин найтяжчим випробуванням часто стає не лише втрата, а й очікування – болісне, виснажливе, сповнене надії та страху. Очікування, у якому між «він повернеться» і «його вже немає» залишаються лише молитва, пам’ять і віра у диво. Саме так жила родина Дужик від 20 червня 2026 року. Довгі дні невідомості завершилися найстрашнішим підтвердженням – результатами ДНК-експертизи. Додому, на вічний спочинок, повернувся Захисник України, Воїн із хоробрим серцем – Євген Олександрович Дужик.

Повномасштабна російсько-українська війна щодня залишає на українській землі нові рани – глибокі, криваві, болючі. Вона безжально забирає життя тих, хто ще вчора будував плани, любив, мріяв, чекав на зустрічі з рідними. Вона вириває з родин найдорожчих – синів і дочок, чоловіків і дружин, батьків і дітей, залишаючи після себе невимовний біль, який не вмістити у слова. Та чи не найтяжчим випробуванням для рідних є чекання. Те виснажливе, безжальне чекання, у якому кожен новий день народжує надію і водночас приносить страх. Коли між «він повернеться» і «його вже немає» залишаються лише молитви, спогади та крихітна віра у диво.

Осипається цвіт розкішних духмяних півоній, схиляючись додолу, немов у скорботному поклоні перед полеглими Захисниками України. Один за одним відлітають вони у безсмертя білими журавлями, залишаючи по собі невгасимий біль втрати та світлу пам’ять у серцях вдячних поколінь. Хорольська громада знову опинилася перед болючою і невимовно тяжкою втратою – ще одне життя, віддане за Україну, обірвалося на полі бою, а душа нашого Захисника приєдналася до Небесного воїнства.

Осипається цвіт розкішних духмяних півоній, схиляючись додолу, немов у скорботному поклоні перед полеглими Захисниками України. Один за одним відлітають вони у безсмертя білими журавлями, залишаючи по собі невгасимий біль втрати та світлу пам’ять у серцях вдячних поколінь. З глибоким сумом і невимовним болем повідомляємо, що Хорольська громада знову зазнала непоправної втрати. Захищаючи територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України, смертю хоробрих поліг наш земляк, мешканець села Андріївка Андріївського старостату – Дмитро Сергійович Микитан.

У Хорольську громаду, мов зловісний чорний крук, знову увірвалася пекуча звістка з передової – звістка, що розтинає серце навпіл. До світлої когорти Воїнів Небесного Легіону долучився 156-й Захисник із Хорольської громади – Вадим Миколайович Куц. Молодий, сповнений сил і планів, він став у стрій оборонців рідної землі, аби затулити собою мирне небо для нас. І тепер його ім’я навіки вписане у скорботний і водночас священний літопис незламності нашого краю.

Неоголошена російська війна проти України триває вже більше 1000 днів. За цей час наша держава втратила своїх кращих синів, але в той самий час – народила нових справжніх Героїв. У кожного з них своя історія. Вони живуть в різних куточках України, на когось вдома чекають діти, а хтось іще неодружений; когось мобілізували, а хтось все життя присвятив армії. Але усі вони не шкодують ні власних сил, ні свого здоров’я у бою за єдність нашої держави. Саме про них і піде мова.

28 лютого в м. Миколаїв стартував чемпіонат України Всесвітнього Альянсу Пауерліфтингу з пауерліфтингу та жиму штанги лежачи.

На змагання прибуло 410 спортсменів з усіх куточків України та близького зарубіжжя, зокрема з Білорусії, Росії, Молдови, Польщі.

До складу команди Полтавської області, котра налічувала 10 осіб було включено і 5 наших земляків.

1-го березня хорольці прибули до Миколаєва, де їх гостинно зустріли і розмістили на проживання. Спортсмени пройшли зважування і пішли відпочивати, адже завтра їх чекали змагання з жиму штанги лежачи.

 Змагання розпочали жінки. Учениця Хорольської гімназії Мазуренко Альона вперше дебютувала на змаганнях такого рівня, але навіть 30 кг, що підкорились їй, дали змогу посісти І місце серед дівчат і жінок категорії 52 кг. в розділі PRO.

Завдання,  котре стояло перед  учнем Хорольського міжрегіонального центру Кисляком Павлом ,було  стати призером змагань та відібратися до складу  збірної України. Павло відмінно справився  із цим завданням посівши І місце в категорії 67,5 кг серед юнаків PRO-дивізіону.

Не було рівних учневі 10-А класу Хорольської гімназії Реві Олександру. В ваговій категорії 75 кг він підкорив штангу вагою 105 кг. і зайняв І місце серед юнаків 16-17 років PRO- дивізіону.

Досвідчений Тютюнник Іван – учень Штомпелівської ЗОШ на даних змаганнях виступав в категорії до 90 кг. і зумів підкорити вагу 125 кг., що принесло йому перемогу серед юнаків 16-17 років PRO- дивізіону.

Ранком 3 березня змагання продовжили спортсмени в екіпіруванні. Студент ПДПУ, хоролець Гайдай Віталій з легкістю впорався з 135-кілограмовою штангою та піднявся на найвищу сходинку п’єдесталу категорії 75 кг. серед юнаків 18-19 років PRO-дивізіону.

Як підсумок до Хоролу спортсмени привезли 6 медалей вищого ґатунку.

Попереду чемпіонат Європи, що пройде 6-10 червня в м. Іллічівськ Одеської області.

Регіональний представник WPAU  в Полтавській області – Гловацький Р.М.