Щорічно, 9 травня, Україна разом із великою європейською родиною відзначає День Європи. Це свято спільних цінностей, спільної історії та, що найважливіше, спільного мирного майбутнього. Європейський вибір – це про розвиток демократії, про повагу до кожного мешканця, про прагнення будувати сучасне, комфортне життя в кожному селі та місті нашої громади.
У ці травневі дні над нашою Хорольщиною панує особлива тиша, адже нині ми гостріше, ніж будь-коли, відчуваємо зв’язок поколінь. 8 травня, у День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, ми схиляємо голови перед подвигом тих, хто захистив світ у 1939-1945 роках. Для нашої громади ця дата – не просто сторінка в підручнику.
Білим цвітом, що тихо облітає з дерев, і першим теплом весняного сонця Хорольщина зустрічає свого полеглого Захисника – Владислава Олеговича Олійніченка. Йому назавжди лише двадцять… Вік, у якому тільки починають будувати мрії, тільки починається пізнання світу й доросле життя. Він же віддав своє життя за свободу рідної землі, за Україну, за кожного з нас.
Щорічно, 26 квітня, ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, чиє життя обірвалося через невидимий, але смертоносний вогонь реактора і вшановуємо мужність тих, хто попри все став на шляху глобальної катастрофи. Минає 40 років із того страшного дня, коли чорнобильська ніч назавжди змінила долі мільйонів українців. 40 років – це ціле покоління, але біль тієї трагедії не притуплюється часом, а лише набуває іншого, глибшого виміру.
Ще одна болюча звістка чорним крилом торкнулася Хорольської громади. Ще одне серце, сповнене любові до рідної землі, перестало битися заради нашого мирного завтра. Білим соколом злетів у небесну даль, поповнивши лави Небесного війська, мужній захисник України, вірний син своєї Батьківщини – Олександр Іванович Кузнецов.
У четвер, 9 квітня у Хорольському навчально-виховному комплексі відбулася подія, сповнена глибокого болю та безмежної вдячності – відкриття меморіальної дошки на честь загиблого Захисника України Ігоря Олександровича Бондаренка, солдата, стрільця -снайпера 3-ї окремої штурмової бригади Збройних Сил України (1981 р.н.).
Хорольська громада з глибоким болем і водночас із невимовною гордістю схиляє голови перед світлою пам’яттю своїх відданих синів – молодшого сержанта Олександра Анатолійовича Микитенка та солдата Геннадія Григоровича Лісничого. За проявлену особисту мужність, стійкість духу, вірність військовій присязі та безпосередню участь у бойових діях наші Захисники посмертно удостоєні високих відомчих бойових нагород – почесних нагрудних знаків «Комбатантський Хрест» та нагрудних знаків «Честь та пам’ять».
Це не просто дата в календарі. Це день пам’яті про тих, хто у 2014-му йшов на фронт прямо з Майдану. Це день пошани до тих, хто 24 лютого 2022-го стояв у чергах до військкоматів, без повісток, залишаючи за спиною успішні бізнеси, затишні офіси, недопиту каву і плани на вихідні. Це вчителі, які замість підручників взяли до рук автомат.
Хорольська земля знову в скорботі… У четвер, 26 лютого вона прийняла у своє царство вічного спокою Воїна честі, мужності й незламного духу – Володимира Миколайовича Дудника. Життєвий шлях солдата, стрільця-помічника гранатометника 3-ої окремої штурмової бригади Збройних Сил України обірвалося 21 лютого 2026 року. По фатальному збігу обставин і невблаганної долі трагедія, яка забрала молоде життя Воїна з досвідом бойового медика, сталася на його рідній Луганщині – землі, де промайнули роки його дитинства та юності.
24 лютого 2022 року – дата, що змінила наше життя на «до» і «після». Чотири роки тому війна чорним крилом накрила нашу рідну землю. І нині, чотири роки потому, Хорол зупинився і завмер у скорботній тиші, щоб схилити голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав життя за свободу України й за наше право жити під мирним небом.
