Час не лікує біль від втрат, він замикає серце назавжди. Ще одне материнське серце розтерзала трагічна звістка із фронту. 12 грудня 2024 року в логові ворога загинув наш земляк із с.Вишняки – Ярослав Григорович Манженко. Молодший сержант, стрілець-номер обслуги десантно-штурмової бригади загинув унаслідок стрілецького бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі на вірність Україні та її народові.
Хорольське земляцтво зібралося 18 грудня 2024 році в середмісті Хорола, на площі Великого Кобзаря, аби провести останньою земною дорогою новітнього Героя. Пролитою кров’ю Воїна світла Ярослава нині пишеться історія сучасної України. Тож, на знак шани до його героїчного подвигу люди клали живі квіти та спільною молитвою закликали небеса, щоб нарешті припинилася страшна кровопролитна війна. До присутніх на жалобному заході звернулися представники місцевої влади: секретар міської ради Юлія Бойко та староста Вишняківського старостату Анатолій Вовк.
Заупокійну літію на площі, а також чин похорону за упокій душі новопреставленого убитого Воїна Ярослава в Троїцькому православному храмі й на цвинтарі в с.Вишняки провели представники духовенства Кременчуцької єпархії УПЦ: настоятель Свято-Вознесенського храму в с.Мусіївка, митрофорний протоієрей – отець Степан Потюк та митрофорний протоієрей – отець Іван Бровко.
Ведучі на траурній церемонії прощання Оксана Левіна та Ірина Редька розповіли про коротке земне життя та шляхи бойової слави полеглого Героя-земляка. Народився Ярослав Григорович 30 квітня 1975 року в с.Вишняки Хорольського р-ну, нині Вишняківського старостату Лубенського району. Ріс і виховувався у селянській родині. Батьки трудилися у місцевому с/г підприємстві: батько Григорій Миколайович – будівельником, а мама – обліковцем на тракторній бригаді. У 1990 році закінчив Вишняківську загальноосвітню середню школу, а за направленням з базового с/г підприємства закінчив СПТУ-45, нині це Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців. По закінченню профтехучилища отримав спеціальність «тракторист-машиніст». У 1993 році був призваний на строкову військову службу до лав української армії. Базову військову підготовку проходив у навчальному центрі «Десна» на Чернігівщині, потім отримав військове звання молодшого сержанта та проходив підготовку в складі танкових військ в м.Ужгород. Після демобілізації, у 1994 році, розпочав трудову діяльність на посаді тракториста в місцевому агропідприємстві. З 2008 року працював трактористом у ДП «Нафком-Агро». Майже 12 років, з 2011 по 2023 рік, працював машиністом навантажувально-розвантажувальних машин на ДП «Вишняківському спиртзаводі». До мобілізації працював підсобним робітником у КП «Комунсервіс». Мав золоті руки, не цурався важкої роботи і любив порядок в усьому, тож до кожної справи відносився відповідально і старанно.
Ярослав Григорович був призваний на військову службу по мобілізації 07.10.2024 Першим відділом Лубенського РТЦК та СП. За період проходження підготовки та військової служби командування відмітило його високі морально-вольові якості, добрий рівень мотивації та професійне самовдосконалення. Полеглий Воїн користувався авторитетом серед колег та підлеглих, намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, стійко переносив інтенсивні навантаження.
Хорольська громада розділяє біль втрати та приносить глибокі співчуття з приводу непоправної втрати: мамі – Ользі Дмитрівні Манженко, вітчиму – Миколі Івановичу Рябому, племінниці – Світлані Валентинівні Кулик, внуку – Олегу, двоюрідній сестрі – Надії Миколаївні Головченко, усій великій родині, кумам, друзям, однокласникам, бойовим побратимам та всім, хто знав, любив і поважав Героя Ярослава.
Ярослав Григорович назавжди залишиться в наших серцях таким як він був – доброзичливим, чесним, порядним, відповідальним, великим патріотом і відданим сином України.
Нехай добрий і світлий спомин про Героя назавжди залишиться у нашій пам'яті та серцях! Загиблий Захисник побачив і відчув на собі пекло війни, тож нехай його душа знайде вічний спокій…
Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ
