Опадає осіння тиша, і крізь неї лине скорботний подих чергової тяжкої втрати. У небо здіймаються янголи, несучи на своїх світлих крилах душу Захисника. Хорольщина з болем у серці отримала трагічну звістку: загинув наш земляк з Вишняківського старостату, відданий Воїн, мужній син України – Руслан Анатолійович Юшко.
Ми, українці, – нація нескорених, сильних, вольових борців за справедливість і свободу. Щорічно, 21 листопада, на теренах України відзначається національне свято – День Гідності та Свободи. Ця знакова подія з трагічним скорботним забарвленням через збройну агресію рф символізує боротьбу українського народу за гідне життя у процвітаючій, вільній, демократичній, соціальній, правовій державі.
Ми, українці, – нація нескорених, сильних, вольових борців за справедливість і свободу. Щорічно, 21 листопада, на теренах України відзначається національне свято – День Гідності та Свободи. Ця знакова подія з трагічним скорботним забарвленням через збройну агресію рф символізує боротьбу українського народу за гідне життя у процвітаючій, вільній, демократичній, соціальній, правовій державі. День Гідності та Свободи стало зразком утвердження ідеалів свободи й демократії в Україні.
У кожної війни є свої хроніки болю, але найтяжчими сторінками стають не зруйновані будівлі чи поділені навпіл міста – найтяжчими є імена. Імена тих, чиє життя обірвала російська агресія. Тих, хто вмів любити, жити, творити, працювати, мріяти. Серед цих золотих імен – Ярий Сергій Олександрович, син своєї землі, доброї родини, чесної праці та світлого серця.
Сьогодні вшановуємо тих, хто є основою військової міці та непохитної дисципліни нашого війська – українських сержантів. Саме на ваші плечі лягає найскладніша та найвідповідальніша місія – бути серцем підрозділу, мудрими наставниками для молодших військових і надійною опорою для командирів.
Шановні керівники, працівники, ветерани сільського господарства та агропромислового комплексу, організацій і підприємств по переробці сільськогосподарської сировини, обслуговуючих та заготівельних підприємств, фермерських господарств Хорольської міської територіальної громади та всієї України!
Опадає листва з дерев, і в зажурі важчає небо. Одне за одним прилітають із фронту сповіщення про смерть, що розривають душу кожного українця. Хорольську громаду знову сколихнула трагічна звістка – у боях за Україну загинув наш земляк, Кривчун Олександр Віталійович, уродженець села Мала Попівка Новоаврамівського старостату.
Опадає листва з дерев, і в зажурі важчає небо. Одне за одним прилітають із фронту сповіщення про смерть, що розривають душу кожного українця. Хорольську громаду знову сколихнула трагічна звістка – у боях за Україну загинув наш земляк, Кривчун Олександр Віталійович, уродженець села Мала Попівка Новоаврамівського старостату.
Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повернувся додому «на щиті».
У Хорольську громаду знову, мов чорні круки, злітаються скорботні звістки. Вони крають серце болем і розривають душу кожного, хто вірить у відновлення справедливого для України миру та молиться за своїх Захисників. І знову невблаганна війна забирає найдорожче – життя Героя Пономаренка Валентина Анатолійовича, який понад усе любив Україну, її землю, її людей.
