Війна безжально увірвалася в життя українців, розділивши його 24 лютого 2022 року на «до» і «після». Вона принесла біль утрат, гіркоту розлук і чорні звістки, що крають серця родин та громад. Та водночас ця жорстока доба явила світові справжню силу українського духу – незламність, жертовність і любов до рідної землі, за яку наші Воїни стали стіною. У боротьбі за свободу і незалежність України віддав власне життя наш земляк – Сергій Олексійович Олексенко.
Війна принесла забагато лиха у родини Хорольців і мільйонів українців. Вона вривається майже в кожну родину, приходить у кожну громаду, залишаючи порожнечу і нестерпний біль. Сипле білим снігом на скроні матерів, які втратою синів і доньок приречені на довічну чорну скорботу. Осиротілими стають діти й уся українська земля, окроплена людською кровʼю.
Герої! Воїни! Титани! Вони своєю мужністю зупиняють лютого окупанта і захищають кожного з нас! 03 грудня жителі Хорольської громади знову зібралися на площі Тараса Шевченка, щоб провести в останній путь загиблого захисника Олександра Анатолійовича Микитенка.
Пекучий біль втрати на Курщині нашого земляка військовослужбовця ЗСУ, командира танка Олександра Олексійовича Качаненка стискає серце невимовним болем. У Хорольську громаду все частіше надходять моторошні звістки – сповіщення про загибель тих, хто мав би ще жити і жити. Загибель молодих людей у розквіті сил – це непоправна втрата не лише для нашої громади, але і для України.
Російський агресор приніс українському народові стаждання й нелюдські випробування, що досі не знав цивілізований світ і донині не усвідомив ціну непоправних неосяжних втрат. Стоголосим ехом людського болю, страхів, страждань, розпачу і мук доносяться із фрону трагічні звістки про втрату наших Героїв-захисників. Більше двох довгих років, з 30 травня 2022 року, невідомою була доля лікаря-травматолога з Хорольщини Сергія Івановича Тараненка.
З невимовним болем, який переростає у розпач, Хорольщина проводжає у засвіти полеглих Героїв. Все частіше й частіше, мов чорний зловіщий крук, прилітають із фронту сповіщення про смерть Захисників. Не встигла площа Кобзаря висохнути від сліз після прощання з Олександром Бондарем, як знову шокувала трагічна звістка про загибель на полі бою його побратима і колеги по роботі з механічного заводу – Станіслава Андрійовича Устименка.
Шановні працівники та ветерани аварійно-рятувальних формувань, служб у справі захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, пожежної безпеки, навчально-методичних центрів та консультативних пунктів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, членів комісій з ТЕБ і НС та інших спеціальних формувань міста, району, області та всієї України. Вітаю вас з професійним святом – Днем рятівників України!
У День пам’яті та примирення, 8 травня, громада Хорольщини разом з усім волелюбним народом України долучилася до вшанування безсмертного подвигу українського народу в роки Другої світової війни. Урочисте відзначення визначного внеску нашого багатостраждального старшого покоління в наближення Великої Перемоги над нацизмом традиційно відбулося біля братської могили «37 тисяч жертв фашизму», який розташований на розі вулиць Небесної Сотні та Воскресенської поблизу Свято-Успенського собору.
У Хоролі весна вже повністю вступила в свої права і роботи проводяться повним ходом. Продовжується озеленення декоративними рослинами багатьох вулиць міста.
Додатково закуплено саджанці деревовидного плакучого карагану «Пендула», гостролистого клену «Глобосум», ялівцю та інших листяних і хвойних дерев низькорослих форм. Зелені насадження прикрасять узбіччя доріг по вулицях Михайла Полонського, Незалежності, Лагодинській, Лубенській та інших.
У останній день січня відбулося перше в 2019 році й 59-е – у сьомому скликанні пленарне засідання сесії Хорольської міської ради. Присутніх на засіданні за головуванням міського голови Волошина було 18 осіб, які забезпечили кворум. Відповідно, за наявності більше половини – 14 осіб чисельного складу, засідання визначено повноважним.
