Щиро вітаю вас із професійним святом – Днем залізничників України! Залізниця – це значно більше, ніж колії, локомотиви та вагони. Це невтомний ритм життя країни, надійний зв’язок між містами й людьми, економічними центрами та долями мільйонів українців. За кожним відправленим потягом, кожним безпечним маршрутом і кожним прибуттям до місця призначення стоїть щоденна, відповідальна праця тисяч людей, для яких залізнична справа стала покликанням.
Війна забирає найцінніше – людські життя, залишаючи по собі чорні хрести, невиплакані сльози й рани, що не загоюються. Та є те, чого не здатні знищити ні ворожі кулі, ні безжальний час, – пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну, за її свободу, за право рідної землі жити під мирним небом. Знову чорна звістка розітнула тишу Хорольщини, принесла невимовний біль і поселила в серцях людей гіркий смуток.
Знову чорна звістка болем пронизує серця жителів Хорольської громади. Знову осіннє небо жовтня плаче холодними дощами, а рідна земля здригається від невимовного материнського горя. Знову війна безжально обриває молоде життя, залишаючи по собі незагоєну рану, осиротілу родину та вічний біль неосяжної важкої втрати… 21 жовтня 2026 року, під час виконання бойового завдання в Синельниківському районі Дніпропетровської області, загинув наш земляк, уродженець міста Хорола, звитяжний і мужній Захисник України – старший солдат Дмитро Сергійович Гордіюк, 27 квітня 1990 року народження.
Є нагороди, які ніколи не принесуть радості. Є відзнаки, що назавжди залишаться символами невимовного болю, нездійснених мрій та обірваних життів. Їх отримують не ті, хто заслужив, а ті, хто найбільше чекав їхнього повернення додому… У середу, 14 жовтня 2026 року, в адміністративному приміщенні Хорольської міської ради відбулася скорботна й водночас сповнена глибокої шани церемонія вручення державної і відомчої нагород рідним полеглих Захисників Хорольщини – Сергія Олексійовича Олексенка та Станіслава Федосійовича Новоселецького.
Захист прав та інтересів дітей, особливо тих, які опинилися у складних життєвих обставинах, потребує постійної уваги та невідкладного реагування з боку міського голови та місцевої влади. Позачергові засідання виконавчого комітету міської ради нерідко скликаються саме для оперативного розв’язання питань, від яких залежить безпека, добробут і подальша доля дітей.
Є трагедії, від яких холоне кров. Є біль, якому немає виміру. Є злочини, яким немає і ніколи не буде прощення. 7 жовтня, у день народження кремлівського диктатора, російська армія знову принесла на українську землю смерть, руйнування і невимовне людське горе. Київ, Кременчук, Прилуки… Географія російського терору розширюється, залишаючи по собі понівечені міста, зруйновані людські долі, осиротілі родини та дитячі іграшки серед уламків колись затишних осель.
Шановні юристи, адвокати, правознавці, працівники юридичної сфери та ветерани правничої професії Хорольської міської територіальної громади та України! Прийміть найщиріші вітання з нагоди вашого професійного свята – Дня юриста, який щорічно відзначається в Україні 8 жовтня! Юридична професія має багатовікову історію, а її становлення нерозривно пов’язане з розвитком державності, правосуддя та суспільних відносин.
Щиро вітаю вас із професійним святом – Днем працівників освіти. В умовах непростого сьогодення освіта – це значно більше, ніж уроки, підручники та шкільні програми. Це щоденна праця заради майбутнього, велика відповідальність за формування особистості, уміння запалити в дитячому серці жагу до знань, навчити мислити, мріяти, любити свою країну та залишатися гідною людиною за будь-яких обставин.
1 жовтня Україна відзначає День Захисників і Захисниць України, свято Покрови Пресвятої Богородиці та День Українського козацтва. Ці дати символічно поєднали духовність, багатовікові військові традиції нашого народу та героїзм сучасних оборонців України. З давніх часів Пресвята Богородиця вважалася покровителькою українського козацтва, а образ Покрови став символом небесного заступництва для тих, хто боронить рідну землю.
Є пам’ять, над якою безсилі час, відстань і забуття. Її не стерти роками, не заглушити болем, не викреслити з історії жодними подіями. Бо вона – у серцях матерів і батьків, у сльозах дружин, у дитячих очах, у мовчанні родин, які назавжди залишили за столом порожнє місце. Є імена, які навіки викарбувані в історії України – не чорнилом, а кров’ю, золотом жертовності, честі й незламності. Є подвиги, перед якими безсилі слова: залишається лише схилити голову, завмерти в скорботній тиші й подумки сказати найважливіше – дякуємо за Україну.
