Війна щодня залишає глибокі, невиліковні рани в самому серці українського народу. Вона забирає найкращих, цвіт нашої нації, тих, хто став щитом на захисті рідної землі. Та найважче, найстрашніше випробування для люблячих сердець – це бездонне темне провалля невідомості. Це той пекучий вогонь, який роками тримає рідних між крихкою надією та глухим відчаєм, коли кожен телефонний дзвінок змушує стискатися душу.
Робоча група Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими розробила низку рекомендацій для родичів наших Захисників, які перебувають у полоні, зниклих безвісти за особливих обставин, звільнених з полону, а також ЗМІ для того, щоби уникнути можливих ризиків для тих Захисників, які тимчасово перебувають у полоні, під час комунікації у публічних джерелах.
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими звертається до рідних військовослужбовців – оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, до рідних цивільних осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії, а також до рідних зниклих безвісти осіб у зв’язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України.
24 лютого 2022 року – дата, що змінила наше життя на «до» і «після». Чотири роки тому війна чорним крилом накрила нашу рідну землю. І нині, чотири роки потому, Хорол зупинився і завмер у скорботній тиші, щоб схилити голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав життя за свободу України й за наше право жити під мирним небом.
Війна стала тяжким випробуванням для України, приносячи біль утрат, невизначеність і тривале очікування для тисяч родин. Особливо гострою залишається проблема військовополонених та осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. За кожним таким статусом – людська доля, невідомість і щоденна боротьба близьких за правду, підтримку та справедливість. Повернення полонених і встановлення місцезнаходження зниклих безвісти є не лише гуманітарним обов’язком держави, а й питанням національної гідності, нашої спільної відповідальності перед тими, хто став на захист України.
Історія – це не стільки минуле, а, що важливіше, проєкція нашого майбутнього. Побутує мудрий вислів невідомого автора: "Скажи мені, яка історія нації, і я скажу, яке майбутнє її чекає". Можна продовжити: скажіть мені, хто ваші прадіди, діди й батьки, і я з великою імовірністю скажу, хто ви є, або ким будуть ваші діти й онуки.
Саме цього дня у 1945 році було звільнено нацистський концентраційний табір Освенцим (Аушвіц) – символ нелюдської жорстокості, масових страт і «фабрики смерті», де загинули євреї, поляки, роми та представники інших народів. Офіційно визнано: під час Голокосту було вбито до 6 мільйонів євреїв – третину всього єврейського народу.
Війна не зупиняється і її неможливо поставити на паузу. У горнилі жахливої, кровопролитної російсько-української війни щодня обриваються життя військових та цивільних – і це найбільша трагедія людської цивілізації. Зима січе морозами й знову приносить чорні звістки з фронту, що холодом проходять крізь серця небайдужих. Ще одна біда прийшла у Хорольську громаду, яка провела у засвіти земляка з Вишняківського старостату – Керницького Валентина Вікторовича.
Війна не зупиняється і її неможливо поставити на паузу. У горнилі жахливої, кровопролитної російсько-української війни щодня обриваються життя військових та цивільних – і це найбільша трагедія людської цивілізації. Зима січе морозами й знову приносить чорні звістки з фронту, що холодом проходять крізь серця небайдужих.
Протягом звітного року був присутній на 23 з 28 пленарних засідань сесій Хорольської міської ради. Також, я являюсь членом адміністративної комісії та заступником голови постійної комісії з питань земельних відносин, екології, містобудування, агропромислового розвитку, архітектури та цивільного захисту населення, де був присутнім на 9 засіданнях.
