Війна стала тяжким випробуванням для України, приносячи біль утрат, невизначеність і тривале очікування для тисяч родин. Особливо гострою залишається проблема військовополонених та осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. За кожним таким статусом – людська доля, невідомість і щоденна боротьба близьких за правду, підтримку та справедливість. Повернення полонених і встановлення місцезнаходження зниклих безвісти є не лише гуманітарним обов’язком держави, а й питанням національної гідності, нашої спільної відповідальності перед тими, хто став на захист України.
Історія – це не стільки минуле, а, що важливіше, проєкція нашого майбутнього. Побутує мудрий вислів невідомого автора: "Скажи мені, яка історія нації, і я скажу, яке майбутнє її чекає". Можна продовжити: скажіть мені, хто ваші прадіди, діди й батьки, і я з великою імовірністю скажу, хто ви є, або ким будуть ваші діти й онуки.
Саме цього дня у 1945 році було звільнено нацистський концентраційний табір Освенцим (Аушвіц) – символ нелюдської жорстокості, масових страт і «фабрики смерті», де загинули євреї, поляки, роми та представники інших народів. Офіційно визнано: під час Голокосту було вбито до 6 мільйонів євреїв – третину всього єврейського народу.
Війна не зупиняється і її неможливо поставити на паузу. У горнилі жахливої, кровопролитної російсько-української війни щодня обриваються життя військових та цивільних – і це найбільша трагедія людської цивілізації. Зима січе морозами й знову приносить чорні звістки з фронту, що холодом проходять крізь серця небайдужих. Ще одна біда прийшла у Хорольську громаду, яка провела у засвіти земляка з Вишняківського старостату – Керницького Валентина Вікторовича.
Війна не зупиняється і її неможливо поставити на паузу. У горнилі жахливої, кровопролитної російсько-української війни щодня обриваються життя військових та цивільних – і це найбільша трагедія людської цивілізації. Зима січе морозами й знову приносить чорні звістки з фронту, що холодом проходять крізь серця небайдужих.
Протягом звітного року був присутній на 23 з 28 пленарних засідань сесій Хорольської міської ради. Також, я являюсь членом адміністративної комісії та заступником голови постійної комісії з питань земельних відносин, екології, містобудування, агропромислового розвитку, архітектури та цивільного захисту населення, де був присутнім на 9 засіданнях.
Війна безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Дні, тижні, місяці, які складаються в роки чекання стають нестерпним випробуванням для родин, чиї сини, чоловіки, батьки вважалися безвісти зниклими. Вони жили вірою, що рідний голос ще озветься, що диво повернення стане реальністю.
29-30 вересня 1941 року – дні, які навіки закарбувалися в трагічній пам’яті людства. У Бабиному Яру нацисти вчинили один із найбільших злочинів Другої світової війни: лише за два дні було розстріляно понад 33 тисячі євреїв Києва. Згодом ця земля стала братською могилою для десятків тисяч українців, ромів, військовополонених, представників різних національностей, які стали жертвами гітлерівського терору.
У неділю, 21 вересня, у Хоролі відбулася низка спортивних, соціокультурних та патріотичних подій. Вперше в рамках відзначення 942 річниці заснування міста Хорола, 82 річниці вигнання нацистів з Хорольщини та Міжнародного дня миру відбувся наймасштабніший велозаїзд – «ВелоFest-942». Маршрут «Незламності» загальною протяжністю 40 км від міста Хорола до села Трубайці і в зворотному напрямку об’єднав 50 учасників – від любителів-початківців до майстрів велосипедного спорту.
На площі Тараса Шевченка, яка стала символічним серцем громади, замайорів синьо-чорний стяг. Його встановлено біля пам’ятного знаку для родин військовослужбовців, які нині зниклі безвісти чи перебувають у полоні, – як знак пам’яті, підтримки та віри.
