Війна наносить все глибші рани. Війна не жаліє нікого, забираючи навічно кращих синів і доньок України. Наш земляк з Хорольщини – Олександр Миколайович П’янін, який вважався зниклим безвісти з 29 липня 2022 у Чернігівській області, повернувся додому на вічний спочинок після пройденого пекла кровопролитної російсько-української війни. На жаль сподівання на те, що Воїн повернеться живим, давно згасли.
Указом Президента України від 19.06.2024 №358 «Про відзначення державними нагородами України» солдата Ковшова Володимира Петровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Нашого земляка-військовослужбовця з с.Штомпелівка, гранатометника 3 відділення 1 взводу оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення Національної гвардії України нагороджено високою державною нагородою за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.
Бойові медалі й нагороди – це не лише відзначення подвигу за мужність і звитягу, проявлені під час виконання військового обов’язку для захисту України та її народу. Це реліквія, яка залишиться навіки й передаватиметься із покоління в покоління. Це новітня історія, яку вивчатимуть і шануватимуть майбутні покоління. Це біль і сльози рідних, що все життя несуть тягар непоправної втрати і непомірної жертовності. Це метал, просякнутий кров’ю і потом, обпалений і закалений полум’ям страшної російсько-української війни, яка повномасштабно триває вже майже 1000 днів, а в цілому понад 10 років.
Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» від 30 квітня 2024 року №255 посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня нашого земляка-військовослужбовця ЗСУ Левченка Романа Володимировича. Високу державну нагороду за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку вручили його сину – Антону Левченку.
Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка: раптово обірвалося життя видатного діяча культури і мистецтва Хорольщини Олександра Ганзенка
Олександр Васильович Ганзенко – людина шанована і знатна не лише в Хорольській громаді, а й далеко за її межами. Смерть зненацька прийняла його в свої холодні обійми в 49-річному віці. 20 серпня 2024 року золоте серце великого митця навічно зупинилося. Від гіркоти тяжкої втрати зупинилася у німому мовчанні мить і затихли в просторі всі звуки. У звучанні мелодій минуло все його життя, яке він присвятив музичному мистецтву і розвитку музичної освіти у сільській місцевості.
У вівторок, 18 червня 2024 року, відбулося одинадцяте чергове засідання виконавчого комітету, на якому розглянуто 33 питання. Перед початком засідання виконавчого комітету начальник першого відділу Лубенського РТЦК та СП, підполковник Сергій Майба вручив медаль «Захиснику Вітчизни» (посмертно) Герою Руслану Васильовичу Феньку.
Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» від 24.11.2023 №775/2023 нашого земляка-військовослужбовця із із с.Стайки Староаврамівського старостату, солдата Олександра Вікторовича Кафтанова (17.07.1976 р.н.) відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Указом Президента України «Про відзначення державними нагородами України» від 08.12.2023 №817/2023 нашого земляка-військовослужбовця із с.Новоаврамівка, солдата Михайла Леонідовича Мар’ясова (13.02.1988 р.н.) відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Як розповідали раніше, 3-го березня минулого року Президент України Володимир Зеленський відвідав у військовому госпіталі міста Львова поранених українських військових, зокрема з Бахмутського напрямку. Серед захисників, які перебували на лікуванні у шпиталі, був і наш земляк із Покровськобагачанського старостату – Григорій Анатолійович Ярошенко. Володимир Зеленський особисто вручив воїну орден "За мужність" ІІІ ступеня.
Кадри зустрічі Президента України Володимира Зеленського із нашим земляком-військовослужбовцем Сергієм Лавровим переповнюють позитивними емоціями. Сергій Сергійович деякий час проживав і навчався в селі Покровська Багачка. Після проходження строкової служби долучився до лав ЗСУ, щоб оборонять державу від російського агресора.
