У ці травневі дні ми вшановуємо пам’ять мільйонів життів українців, безжально обірваних Другою світовою війною. Ми віддаємо данину пам’яті мирному цивільному населенню, які втратили життя у вихорі воєнного лихоліття. Ми дорого заплатили за перемогу над нацизмом. На руїни та згарища було перетворено тисячі міст і сіл. Ми занадто дорого нині платимо за право на життя під мирним небом України.

Будівлі, мости, споруди, кілометри збудованих доріг і швидкісних автомагістралей, об’єкти капітального будівництва медичної, освітньої та соціальної інфраструктури. Все це результат важкої фізичної та розумової праці, титанічних зусиль людей, які обрали непросту професію будівельника. Усе, до чого докладаються руки працівників будівельної галузі, є невід’ємною складовою нашого повсякденного життя та запорукою комфортних умов існування.

Зростаючі втрати призводять до страшного напруження сил на східних фронтових рубежах нашої держави. У цій клятій війні гине еліта нашої нації, кращі сини України, серед яких опинився на щиті і наш земляк із с.Покровська Багачка – Скрипніченко Олександр Сергійович.

Не вистачає сліз і сил, щоб прийняти і пережити біль втрати.

15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав та 34-та річниця виведення радянських військ з Демократичної Республіки Афганістан. На знак поваги українським суспільством до воїнів-афганців ми щорічно відзначаємо цю дату, яка свідчить про вікопомну місію наших земляків-військовослужбовців у «гарячих точках» світу. 

22 січня Хорольська громада мала б гучно й урочисто відзначати величне свято нашої держави – 105-ту річницю з Дня створення на колишніх землях російської імперії Української Народної Республіки та 104-ту річницю з моменту проголошення першої Незалежності та Акту Злуки УНР і ЗУНР у велику неподільну Україну. 

Кожень новий день Україна втрачає все більше і більше своїх Захисників. Кожен день все більше наших територій країна-терорист перетворює на руїни і згарища. За кожного вбитого рашистами воїна, за кожного постраждалого мирного мешканця розривається на частини душа і німіє від болю серце.

На Хорольщину знову донеслась із східного фронту чорна трагічна звістка про загибель земляка-військовослужбовця, мешканця села Штомпелівки – Козловського Олега Олександровича. 

З настанням весни на околицях міст, на узбіччях доріг, у лісових масивах, на торфовищах і сільгоспугіддях, на луках та інших місцях, де є сухостій та залишки рослинності, часто доводиться спостерігати попелища. Застерігаємо, що цього робити не потрібно, адже внаслідок таких несанкціонованих самовільних підпалів може бути завдана шкода довкіллю, життю та здоров’ю людей. Випалювання сухостоїв, на жаль, стала звичною справою для громадян, які не задумуються над тим, якими масштабними можуть бути наслідки.