Війна не залишає права на помилку. Вона щодня вписує у новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. Найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому горнилі російсько-української війни ми втрачаємо найкращих – наших мужніх синів, гордість нації, цвіт українського народу, тих, кому судилося творити майбутнє незалежної держави. Хорольська громада знову схиляє голови у скорботі, бо до Небесного Воїнства долучився ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – мужній Захисник України Володимир Анатолійович Гирич.
Історія – це не стільки минуле, а, що важливіше, проєкція нашого майбутнього. Побутує мудрий вислів невідомого автора: "Скажи мені, яка історія нації, і я скажу, яке майбутнє її чекає". Можна продовжити: скажіть мені, хто ваші прадіди, діди й батьки, і я з великою імовірністю скажу, хто ви є, або ким будуть ваші діти й онуки.
Серпень в Україні завжди був місяцем жнив – коли достигле колосся вклоняється стиглим золотом, коли руки хліборобів збирають врожай, що годуватиме людей увесь рік. Це час вдячності землі та гордості за працю. Та нинішні серпневі й вересневі дні продовжують нести інший, кривавий врожай.
З глибоким сумом сповіщаємо, що 31 травня 2025 року на 48-му році життя перестало битися серце Дорошенко Світлани Володимирівни – адміністратора відділу «ЦНАП» виконавчого комітету Хорольської міської ради. Світлана Володимирівна народилася 15 липня 1976 року в місті Хоролі. Атестат про повну загальну середню освіту отримала у Штомпелівський середній школі.
21 листопада Хорольська громада відзначила 11-ту річницю Революції Гідності та Свободи та 20-ту річницю Помаранчевої Революції патріотичним благодійним заходом в підтримку ЗСУ «Вільні творять майбутнє» у глядацькому залі Хорольського базового будинку культури. Урочистий захід об’єднав громаду в шануванні подвигу українського народу, його відчайдушної боротьби за незалежність і свободу.
На фронті російсько-української війни гинуть кращі сини і доньки України. Когось вбивають рашисти на полю болю, когось мордують голодом і катують у полоні, а в когось не витримує серце. Ще одне гаряче й щире серце Воїна-захисника, яке боліло за Україну, не витримало постійної напруги. До рідного міста Хорола повернувся навічно військовослужбовець Збройних Сил України – мужній Воїн Микола Миколайович Рідкобород.
За Україну треба не помирати, а битися і бути готовим боротися до кінця, як це робив наш земляк з міста Хорола – мужній Воїн Микола Миколайович Рідкобород. Він відчайдушно обороняв Батьківщину, втім серце звитяжного лицаря навічно зупинилося 9 червня 2024 року в м. Святогірськ Краматорського р-ну Донецької обл. Ця трагічна звістка увірвалася чорним вороном у Хорольську громаду, до родини полеглого Захисника.
Війна особливо загострила відчуття короткочасності життя, його крихкості. Короткочасним стало й життя молодого Воїна, який мужньо й героїчно боронив Україну. 2 травня, у велике православне свято Чистого четверга, Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка про втрату Захисника, нашого земляка, мешканця Штомпелівського старостату – Ковшова Володимира Петровича.
Одинадцятий рік кровопролитної російсько-української війни, третій рік повномасштабного збройного конфлікту, 797 днів мужнього опору українського народу російській ворожій армії. У цій боротьбі ми всі засвоїли беззаперечну істину – Україна жива і буде жити, поки всі ми воєдино будемо відчайдушно битися за право на мирне життя і свої кордони.
Шановні рятувальники, ветерани ДСНС України!
Щорічно, 17 вересня, в Україні відзначається День людей сміливих, рішучих, мужніх, сильних духом – День рятівника (колишній День працівників цивільного захисту України). Вітаю з професійним святом тих, хто допомагає і рятує з біди! Свято встановлено відповідним Указом Президента України від 12.09.2008 №830/2008.
