Бойові медалі й нагороди – це не лише відзначення подвигу за мужність і звитягу, проявлені під час виконання військового обов’язку для захисту України та її народу. Це реліквія, яка залишиться навіки й передаватиметься із покоління в покоління. Це новітня історія, яку вивчатимуть і шануватимуть майбутні покоління. Це біль і сльози рідних, що все життя несуть тягар непоправної втрати і непомірної жертовності. Це метал, просякнутий кров’ю і потом, обпалений і закалений полум’ям страшної російсько-української війни, яка повномасштабно триває вже майже 1000 днів, а в цілому понад 10 років.
У стінах Хорольської міської ради відбулася важлива та зворушлива подія: нашого земляка – сержанта, командира танкового взводу танкової роти танкового батальйону 1 окремої танкової Сіверської (Гончарівської) бригади Сергія Миколайовича Козіна нагороджено медаллю «За оборону Чернігова». На превелику жаль, почесна бойова нагорода присвоєна танкісту посмертно.
Вітаю Вас з професійним святом – Днем працівників цивільного захисту України. Це свято несе в собі глибоку шану до тих, хто покликаний, незважаючи на небезпеку, рятувати життя людей, забезпечувати захист майна від пожеж та іншого стихійного лиха. Праця рятувальників завжди супроводжувалася високим ступенем ризиків, а нині Вам доводиться бути готовими до загроз і викликів в екстремальних умовах повномасштабної війни.
Щиро і сердечно вітаю Вас з професійним святом – Днем військ зв’язку! Надійний військовий зв’язок завжди був і є запорукою успішного виконання військами завдань в будь-яких умовах. Нині неможливо уявити жодного військового формування без зв’язківців – адже вони забезпечують постійну взаємодію між підрозділами, підсилюючи бойову готовність, оперативність і надійність управління військами.
Звіт про результати проведення громадського обговорення щодо перейменування населених пунктів Хорольської міської територіальної громади (село Новоіванівка, село Бригадирівка, село Червоне)
Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронили у рідному селі Клепачі.
Донорство крові – це не лише акт гуманності, але й важливий внесок у здоров’я та благополуччя нашої спільноти. Завдяки вам, шановні донори, лікарі мають змогу рятувати життя пацієнтів, проводити складні операції та надавати невідкладну допомогу в найскладніших ситуаціях.
Найбільший за час повномасштабного вторгнення обмін полоненими: 3 січня 2024 року звільнили 230 українців, у тому числі нашого земляка з с.Покровська Багачка Руслана Олійника. Україна 3 січня за посередництва Об'єднаних Арабських Еміратів повернула з російського полону 230 військових та цивільних, серед яких і наш земляк.
Щорічно, 28 жовтня, ми низько вклоняємося і висловлюємо слова глибокої вдячності всім ветеранам, учасникам Другої світової війни, партизанам. Цього дня уславлюємо тих, хто в тилу самовідданою працею наближав розгром ворога та складаємо глибоку шану солдатським вдовам, дітям війни, які допомагали піднімати Україну з руїн, згадуємо всіх, чиє життя забрала війна.
З невимовним болем, який переростає у розпач, Хорольщина проводжає у засвіти полеглих Героїв. Все частіше й частіше, мов чорний зловіщий крук, прилітають із фронту сповіщення про смерть Захисників. Не встигла площа Кобзаря висохнути від сліз після прощання з Олександром Бондарем, як знову шокувала трагічна звістка про загибель на полі бою його побратима і колеги по роботі з механічного заводу – Станіслава Андрійовича Устименка.
З невимовним болем, який переростає у розпач, повідомляємо вам про чергову непоправну втрату. Чорна біда цього разу постукала у домівку сім’ї Устименок. 13 жовтня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу рашистських окупантів позиції наших Захисників в зоні бойових дій загинув наш земляк-військовослужбовець з м.Хорол, у недавньому минулому працівник ПрАТ «Хорольський механічний завод» – Станіслав Андрійович Устименко.
