Війна не залишає права на помилку. Вона щодня вписує у новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. Найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому горнилі російсько-української війни ми втрачаємо найкращих – наших мужніх синів, гордість нації, цвіт українського народу, тих, кому судилося творити майбутнє незалежної держави. Хорольська громада знову схиляє голови у скорботі, бо до Небесного Воїнства долучився ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – мужній Захисник України Володимир Анатолійович Гирич.
Хорольська громада схиляє голови у глибокій скорботі та невимовній вдячності перед світлою пам’яттю мужнього Захисника України – Савченка Тараса Васильовича, якого Указом Президента України від 10 лютого 2026 року №107/2026 удостоєно високої державної нагороди – ордену «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Білим цвітом, що тихо облітає з дерев, і першим теплом весняного сонця Хорольщина зустріла свого полеглого Захисника – Владислава Олеговича Олійніченка. Йому назавжди лише двадцять… Вік, у якому тільки починають будувати мрії, тільки починається пізнання світу й доросле життя. Він же віддав своє життя за свободу рідної землі, за Україну, за кожного з нас.
Білим цвітом, що тихо облітає з дерев, і першим теплом весняного сонця Хорольщина зустрічає свого полеглого Захисника – Владислава Олеговича Олійніченка. Йому назавжди лише двадцять… Вік, у якому тільки починають будувати мрії, тільки починається пізнання світу й доросле життя. Він же віддав своє життя за свободу рідної землі, за Україну, за кожного з нас.
Реалізація ветеранської політики в Україні сьогодні – це не просто напрям соціальної роботи, а стратегічне завдання державного та місцевого рівня, адже з кожним днем зростає кількість Захисників, які повертаються із фронту до мирного життя. І саме від того, як суспільство зустріне своїх Героїв та допоможе їм адаптуватися до життя в соціумі, залежить не лише їхнє майбутнє, а й сила та єдність держави.
Все стало марне в той найстрашніший день для всіх українців, коли війна вже не просто звучала десь за обрієм, а увірвалась у життя майже кожного українця. Найстрашнішими наслідками війни і відгуками її глибинної трагедії стали людські втрати. Хорольська громада втратила ще одного Героя, Захисника України, вірного сина рідної землі – Володимира Івановича Духна.
26 січня у Хорольському краєзнавчому музеї відбулося відкриття патріотичної виставки художніх робіт загиблого земляка-військовослужбовця – Героя Олега Козловського, яка глибоко вразила серця усіх відвідувачів.
На 101-му році перестало битися серце й відійшла душа в далекі засвіти Якова Петровича Гануса. Ще 18 січня цього року ми святкували його День народження, щиро захоплюючись його понадстолітнім віком, а вже сьогодні його немає з нами…
У цей скорботний день ми втратили людину цілої епохи, довгожителя нашого міста, мудрого представника старшого покоління, у колишньому сміливого моряка, який виборював для нас з вами перемогу в запеклих боях з нацистськими окупантами на човнах військово-морського флоту в часи Другої світової війни. Пам'ять про безцінний подвиг мужнього солдата житиме вічно у наших серцях. Такі люди, як яскравий спалах, довго залишають після себе гарний слід на небосхилі.
Травневі дні нагадують нам наскільки крихкий мов кришталь мир і наскільки жахлива війна. І ми мусимо цінити, берегти і робити все від нас залежне для того, щоб зберегти мир і спокій в нашій державі, зберегти її цілісність і суверенітет. 9 травня 2017 року ми відзначаємо 72-річницю Дня Перемоги та День пам’яті і примирення, вклоняючись доземно з глибокою шаною і повагою ветеранам за їх героїчний подвиг і щиро дякуючи тим воїнам світла і добра, які захищали і які продовжують нас захищати на Сході України.
