Жовтень – це місяць, коли українська земля згадує одну з найтрагічніших і водночас найважливіших сторінок своєї історії. Ми вшановуємо дві пам’ятні дати, які нагадують нам про ціну свободи, цінність кожного людського життя та страшну небезпеку тоталітарного зла. 82 роки тому українські міста й села були остаточно звільнені від нацистських окупантів. Друга світова війна пройшлася полум’ям крізь кожну українську родину, залишивши по собі мільйони зруйнованих доль, спалені містечка та запеклі бої за кожен метр рідної землі. Внесок українського народу в розгром нацизму – значний та безцінний.

Війна не залишає права на помилку. Вона щодня вписує у новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. Найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому горнилі російсько-української війни ми втрачаємо найкращих – наших мужніх синів, гордість нації, цвіт українського народу, тих, кому судилося творити майбутнє незалежної держави. Хорольська громада знову схиляє голови у скорботі, бо до Небесного Воїнства долучився ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – мужній Захисник України Володимир Анатолійович Гирич.

Хорольська громада схиляє голови у глибокій скорботі та невимовній вдячності перед світлою пам’яттю мужнього Захисника України – Савченка Тараса Васильовича, якого Указом Президента України від 10 лютого 2026 року №107/2026 удостоєно високої державної нагороди – ордену «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Білим цвітом, що тихо облітає з дерев, і першим теплом весняного сонця Хорольщина зустріла свого полеглого Захисника – Владислава Олеговича Олійніченка. Йому назавжди лише двадцять… Вік, у якому тільки починають будувати мрії, тільки починається пізнання світу й доросле життя. Він же віддав своє життя за свободу рідної землі, за Україну, за кожного з нас.

Білим цвітом, що тихо облітає з дерев, і першим теплом весняного сонця Хорольщина зустрічає свого полеглого Захисника – Владислава Олеговича Олійніченка. Йому назавжди лише двадцять… Вік, у якому тільки починають будувати мрії, тільки починається пізнання світу й доросле життя. Він же віддав своє життя за свободу рідної землі, за Україну, за кожного з нас.

Реалізація ветеранської політики в Україні сьогодні – це не просто напрям соціальної роботи, а стратегічне завдання державного та місцевого рівня, адже з кожним днем зростає кількість Захисників, які повертаються із фронту до мирного життя. І саме від того, як суспільство зустріне своїх Героїв та допоможе їм адаптуватися до життя в соціумі, залежить не лише їхнє майбутнє, а й сила та єдність держави.

Все стало марне в той найстрашніший день для всіх українців, коли війна вже не просто звучала десь за обрієм, а увірвалась у життя майже кожного українця. Найстрашнішими наслідками війни і відгуками її глибинної трагедії стали людські втрати. Хорольська громада втратила ще одного Героя, Захисника України, вірного сина рідної землі – Володимира Івановича Духна.

26 січня у Хорольському краєзнавчому музеї відбулося відкриття патріотичної виставки художніх робіт загиблого земляка-військовослужбовця – Героя Олега Козловського, яка глибоко вразила серця усіх відвідувачів.  

На 101-му році перестало битися серце й відійшла душа в далекі засвіти Якова Петровича Гануса. Ще 18 січня цього року ми святкували його День народження, щиро захоплюючись його понадстолітнім віком, а вже сьогодні його немає з нами…

У цей скорботний день ми втратили людину цілої епохи, довгожителя нашого міста, мудрого представника старшого покоління, у колишньому сміливого моряка, який виборював для нас з вами перемогу в запеклих боях з нацистськими окупантами на човнах військово-морського флоту в часи Другої світової війни. Пам'ять про безцінний подвиг мужнього солдата житиме вічно у наших серцях. Такі люди, як яскравий спалах, довго залишають після себе гарний слід на небосхилі.

Травневі дні нагадують нам наскільки крихкий мов кришталь мир і наскільки жахлива війна. І ми мусимо цінити, берегти і робити все від нас залежне для того, щоб зберегти мир і спокій в нашій державі, зберегти її цілісність і суверенітет. 9 травня 2017 року ми відзначаємо 72-річницю Дня  Перемоги та День пам’яті і примирення, вклоняючись доземно з глибокою шаною і повагою ветеранам за їх героїчний подвиг і щиро дякуючи тим воїнам світла і добра, які захищали і які продовжують нас захищати на Сході України.