Бойові медалі й нагороди – це не лише відзначення подвигу за мужність і звитягу, проявлені під час виконання військового обов’язку для захисту України та її народу. Це реліквія, яка залишиться навіки й передаватиметься із покоління в покоління. Це новітня історія, яку вивчатимуть і шануватимуть майбутні покоління. Це біль і сльози рідних, що все життя несуть тягар непоправної втрати і непомірної жертовності. Це метал, просякнутий кров’ю і потом, обпалений і закалений полум’ям страшної російсько-української війни, яка повномасштабно триває вже майже 1000 днів, а в цілому понад 10 років.
У стінах Хорольської міської ради відбулася важлива та зворушлива подія: нашого земляка – сержанта, командира танкового взводу танкової роти танкового батальйону 1 окремої танкової Сіверської (Гончарівської) бригади Сергія Миколайовича Козіна нагороджено медаллю «За оборону Чернігова». На превелику жаль, почесна бойова нагорода присвоєна танкісту посмертно.
Передчасно народжені малюки або немовлята, які з’явилися на світ з певною фізіологічною патологією, потребують особливого медичного догляду і реабілітації. Її безоплатно надають у закладах країні, які мають договір із НСЗУ за пакетом “Медична реабілітація немовлят, які народились передчасно та/або хворими, протягом перших трьох років життя”. Таким чином Програма медичних гарантій забезпечує комплексною реабілітаційною допомогою всіх дітей, які її потребують, незалежно від місця їхнього народження та перебування.
Цього року 17 вересня у день великого християнського свята Віри, Надії, Любові та їх матері Софії в Україні відзначається День усиновлення. Батьки – це наче два міцних крила, що підтримують у польоті долю дитини протягом всього її життя, захищають від негараздів та зігрівають своїм теплом. Мамою і татом можна стати народивши власну дитину, а ще можна стати батьками усиновивши дитину-сироту чи дитину, позбавлену батьківського піклування.
Свято Першого дзвоника – це особливий день, який символізує початок нового навчального року. Цьогоріч ми відзначаємо хвилююче свято здобувачів освіти, яке втретє доводиться організовувати в умовах особливого правового режиму – воєнного стану в Україні. Втретє наших дітей ворог намагається загнати в укриття і звуки першого дзвоника переривають насторожуючі сигнали повітряної тривоги.
Шановні освітяни, школярі, студенти, а також батьки учнів Хорольської громади!
Щороку з настанням осені до нас приходить урочисте і хвилююче свято - День знань, адже саме з нього починається незвіданий, цікавий і водночас нелегкий шлях до пізнання, до нових звершень, до самостійного життя.
Російський агресор приніс українському народові стаждання й нелюдські випробування, що досі не знав цивілізований світ і донині не усвідомив ціну непоправних неосяжних втрат. Стоголосим ехом людського болю, страхів, страждань, розпачу і мук доносяться із фрону трагічні звістки про втрату наших Героїв-захисників. Більше двох довгих років, з 30 травня 2022 року, невідомою була доля лікаря-травматолога з Хорольщини Сергія Івановича Тараненка.
Воєн без смертей не буває. Проте, кожна українська родина, кожна мати, відправляючи свого сина чи чоловіка на фронт все ж сподівається на краще. Вони вірять, що лихо омене їх дім, що їхні рідні повернуться додому живими та неушкодженими. Та, на превеликий жаль, війна залишає свій трагічний слід у багатьої сім'ях, несучи з собою невимовний біль та скорботу…
На передовій все залежить від волі, рішучості, бойової злагодженості та витривалості. Втім, немає жодних гарантій і жодних шансів вижить, коли ворог нещадно нищить наших захисників шквальним вогнем. 25 липня 2024 року на одному з найзапекліших напрямків фронту, поблизу н.п. Торецьк Бахмутського р-ну Донецької області, наш земляк із с.Радьки Староаврамівського старостату, старший сержант, командир міномету ОМБр ЗСУ – Сергій Валерійович Зибарєв отримав тяжкі поранення при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини.
На передовій все залежить від волі, рішучості, бойової злагодженості та витривалості. Втім, немає жодних гарантій і жодних шансів вижить, коли ворог нещадно нищить наших захисників шквальним вогнем. 25 липня 2024 року на одному з найзапекліших напрямків фронту, поблизу н.п. Торецьк Бахмутського р-ну Донецької області, наш земляк із с.Радьки Староаврамівського старостату, старший сержант, командир міномету 32 ОМБр ЗСУ – Сергій Валерійович Зибарєв отримав тяжкі поранення при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини.
