Ворожа сила зла, що виходить з глибин рашистського дна, намагається занапастить Україну і весь наш народ. Вторгненням в Україну росія розвʼязала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі. Наслідки цієї геополітичної війни за 510 днів протистояння кремлівському агресору вражають масштабами руйнувань і людських втрат. У цій страшній війні ми втрачаємо найкращих синів і доньок.
У кровопролитній війні Хорольщина втратила ще одного земляка-військовослужбовця, уродженця села Покровська Багачка – Владислава Сергійовича Усика, 29.05.1996 року народження. Доля з самого малечку була нелегкою для хлопчини. За трагічних обставин загинула його мама Альбіна Леонідівна Усик. Батько Сергій Григорович Усик самотужки виховував двох діток – Владислава і його старшу сестру Оксанку.
Навчався Владислав у Покровськобагачанській школі, після закінчення якої в 2011 році вступив у Полтавський політехнічний коледж. Здобув базову вищу освіту за спеціальністю «Металорізальні верстати та робототехнічні комплекси». З Полтавщини переїхав на постійне місце проживання до рідної сестри у село Придніпровське Чорнобаївського району Черкаської області. На Черкащині почав підійматися по трудових сходинках у місцевому агропідприємстві СТОВ «Придніпровське» на посаді інженера по трудомістких процесах.
У 2016 році Владислав Сергійович був призваний на строкову службу до лав української армії. Після демобілізації прийняв непохитне чоловіче рішення і підписав контракт для проходження військової служби в зоні АТО/ООС. Захищаючи Батьківщину від російського агресора, мав плани на особисте життя і мріяв про кохану дружину і щасливу міцну сім’ю. Ця мрія здійснилась і доля йому подарувала кохану Катерину. У 2019 році Владислав повів під вінець наречену і в цьому ж році народився їх любий синок Максим.
З початку повномасштабного вторгнення Владислав став на захист рідної землі й продовжив свій воїнський шлях у боротьбі з окупантами. Зміцнив бойові позиції в лавах територіальної оборони, а згодом був призваний Черкаським відділом РТЦК та СП та потрапив на передову лінію фронту. Старший солдат, розвідник 30-ої окремої механізованої бригада імені князя Костянтина Острозького (30 ОМБр, в/ч А0409) залишався вірним військовій присязі до останнього подиху. 15 липня 2023 року мужній Воїн загинув смертю хоробрих при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області.
Приносимо щирі співчуття батькові – Усику Сергію Григоровичу, сестрі – Оксані Сергіївні, дружині – Катерині Олександрівні, сину – Максиму, рідним, близьким, друзям та бойовим побратимам.
Поховають нашого Героя-земляка 20 липня в селі Придніпровське на Черкащині.
Спочивай з миром, наш Герою! Тобі тепер навічно 27, але пам’ять про Твій сміливий подвиг житиме вічно.
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
