Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять за загиблими – ніколи не згасне! Йдуть від нас кращі з кращих. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – це наша пам’ять, це розуміння того, що жертви не були марними..
Все більше свіжих могил з’являється на цвинтарях по всіх куточках України. Все більше державних прапорів майорить над тілами Героїв, що повернулися з поля бою «на щиті». Чорна звістка про загибель Воїна-земляка знову увірвалася у Хорольську громаду. Сповіщення про смерть Героя розірвало на шматки серця рідних і всіх, хто його знав особисто, як добродушну людину з великим золотим і хоробрим серцем.
Ще одне молоде життя забрала невблаганна кровопролитна російсько-українська війна. Ворог не думає зупинятися, не шкодуючи ні військових, ні цивільне мирне населення. І кількість жертв на лінії розмежування і на всій території України, куди дістали ракети оскаженілих рашистів, уже неможливо осягнути. Замість медозборів, кожен ранок серпня гірчить полином і ми все більше отримуємо трагічні звістки і новини, не встигаючи оговтуватись від масштабних наслідків сучасної війни.
Сонячні дні квітучого травня затьмарила трагічна звістка для Хорольського краю. Не встигли висохнути сльози гіркої втрати, що окропили центральну площу Хорола під час прощання 10 травня із загиблими захисниками Юрієм Гапулою та Дмитром Рябичем, як настала пора прощання ще з одним воїном – Максимом Чугаєм.
Із початку реформи поліція поступово, але впевнено й переконливо доводить громадянам свою ефективність. З кожним днем зміцнюється авторитет поліції, а її персонал стає прикладом честі, сміливості, високих моральних чеснот, громадянської зрілості та професійної компетентності. Рівень довіри і відчуття захищеності серед людей зростає – а це чи не найважливіші критерії оцінювання роботи національної поліції.
