Війна забирає найцінніше – життя людей, руйнує долі та спустошує серця родин, залишаючи після себе невимовний біль і спогади, які у пам’яті тавруються назавжди і не стираються часом. Кожен похований Воїн – це нагадування про масштаби страшної кровопролитної війни, яка триває на нашій землі не 4, а майже 12 років. Втрати рахуються не лише цифрами, а людськими життями, розбитими планами, мріями та надіями. 

Війна забирає найцінніше – життя людей, руйнує долі та спустошує серця родин, залишаючи після себе невимовний біль і спогади, які у пам’яті тавруються назавжди і не стираються часом. Кожен похований Воїн – це нагадування про масштаби страшної кровопролитної війни, яка триває на нашій землі не 4, а майже 12 років. Втрати рахуються не лише цифрами, а людськими життями, розбитими планами, мріями та надіями. Наш полеглий земляк-військовослужбовець із Покровськобагачанського старостату (Райківщини) Лісничий Геннадій Григорович став частиною тієї величезної, неосяжної людською свідомістю ціни, яку платить Україна за право бути вільною.

11 квітня відзначається Міжнародний День визволення в’язнів концтаборів. Зі скорботою та молитвою на вустах українське суспільство разом з багатьма цивілізованими країнами світу відзначає на честь багатомільйонних людських жертв жахливих нечуваних злочинів Третього Рейху. Цього знакового дня в'язні концтабору в Бухенвальді почали інтернаціональне повстання проти гітлерівців. Для тих полонених, кому судилося дожити до моменту визволення, це був останній шанс.