На фронті російсько-української війни гинуть кращі сини і доньки України. Когось вбивають рашисти на полю болю, когось мордують голодом і катують у полоні, а в когось не витримує серце. Ще одне гаряче й щире серце Воїна-захисника, яке боліло за Україну, не витримало постійної напруги. До рідного міста Хорола повернувся навічно військовослужбовець Збройних Сил України – мужній Воїн Микола Миколайович Рідкобород.

Сьогодні минає рівно 80 років від дня початку примусової депортації кримських татар із Криму. Цього дня ми згадуємо понад 200 тисяч кримських татар, яких примусово вивезли з піострова в 1944 році. Більшість вивезених потрапили до Узбекистану і в сусідні з ним райони Казахстану й Таджикистану. Вони опинилися у так званих спецпоселеннях, які швидше нагадували трудові табори.

Ще одне молоде життя забрала невблаганна кровопролитна російсько-українська війна. Ворог не думає зупинятися, не шкодуючи ні військових, ні цивільне мирне населення. І кількість жертв на лінії розмежування і на всій території України, куди дістали ракети оскаженілих рашистів, уже неможливо осягнути. Замість медозборів, кожен ранок серпня гірчить полином і ми все більше отримуємо трагічні звістки і новини, не встигаючи оговтуватись від масштабних наслідків сучасної війни.

Юлія Кацімон – жителька села Литвинівка, Димерської громади Київщини. Вона працювала диспетчером пожежної частини. Із перших днів повномасштабного вторгнення почала надавати власними силами гуманітарну допомогу людям, які цього потребували. Евакуювала людей із північних населених пунктів.

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни. Україна підтримала ініціативу світової спільноти і на державному рівні приєдналася до відзначення цієї жалобної дати з 2012 року.

Здається, у світі немає жодної людини, яка б не чула про підступність, звірства, жахливі й вражаючі за масштабами цинізму й дикості воєнні злочини країни-терориста росії. Ця країна-монстр вбиває наших захисників, мирних людей і дітей, нехтуючи міжнародним гуманітарним правом, фундаментальними основами цивілізації, вірою і всім людським. Натомість весь світ побачив незламність сили волі й духу українського народу, немислиму стійкість, звитягу, сміливість і героїзм воїнів-визволителів.

І знову біль, печаль і горе... У останню земну путь Хорольська громада провела ще двох відважних воїнів-земляків, який загинулив кровопролитних боях за Україну. Оплакали сотні людей тіла загиблих Героїв – Красножона Олега Григоровича та Кірдана Ігоря Івановича. У четвер, 19 травня 2022 року, відбулася жалобна церемонія прощання із загиблими воїнами на центральній площі міста Хорола.

Унаслідок повномасштабного вторгнення російського агресора кожен із нас ще більше відчув себе українцем, усвідомив приналежність до справжньої національної спільноти із світовим визнанням. Ми намагаємось чітко ідентифікувати себе з усім українським: мовою, традиціями, культурою та історією. Війна стала потужним поштовхом для переважної більшості українців остаточно попрощатися із радянським минулим, яке російська пропаганда використовує для досягнення своїх безглуздих цілей. А ще війна стала поштовхом для переосмислення поглядів українців стосовно пам’ятних дат, які також мають ідеологічний радянський підтекст.