Зимове небо сипле не снігом, а тисне важкими похмурими хмарами, наче збирається пролити сльози смутку за тими, кого забрала кривава російсько-українська війна. Війна не зупиняється – у її безжальному палаючому горнилі продовжують обриватися людські життя. З невимовним болем втрати й тугою велелюдна громада Хорольщини провела у засвіти останньою земною дорогою мужнього Воїна-захисника – Силку Валерія Володимировича.

Зимове небо сипле не снігом, а тисне важкими похмурими хмарами, наче збирається пролити сльози смутку за тими, кого забрала кривава російсько-українська війна. Війна не зупиняється – у її безжальному палаючому горнилі продовжують обриватися людські життя. З болем у серці та невимовним смутком громада схиляє голови в жалобі за полеглим Захисником України, уродженцем міста Хорола — Силкою Валерієм Володимировичем.

Зробивши історичний екскурс в минуле нашої країни, ми можемо відстежити довгий і дуже складний, пролитий людською кров’ю шлях державотворення. Важливим етапом в цьому державотворчому процесі було створення найвищого органу самоврядування українського народу – Української Центральної Ради. 100-річчя з дня створення УЦР хорольська громада відзначила покладанням квітів до підніжжя пам’ятного знаку Великому Кобзарю.