Жителі України часто виявляють вибухонебезпечні предмети часів війни, особливо в період весняно-польових робіт, які становлять загрозу життю людини та оточуючих. До них відносять: артилерійські снаряди, реактивні та інженерні міни, авіабомби, детонатори, ручні гранати, набої різних видів. Їх можна виявити у лісі, на полі, під час сільськогосподарських робіт, після розмиву ґрунту дощовими водами, на дні водойм та і в інших місцях.
Замість життєдайних дощів українська земля омивається гіркими сльозами втрат, потоками крові Захисників і мирних людей, які стали жертвами російського терору. Від болю втрат німіє простір, завмирає все навкруги і сенс буття фарбується у темні барви. Горе стукає в оселі земляків та заставляє стискатися наші серця. Нова страшна звістка прийшла у нашу Хорольську громаду.
Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці консультує стосовно організації та проведення суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану
Правові та організаційні засади залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, що виконуються під час запровадження трудової повинності, а також питання соціального захисту працездатних осіб, що залучаються до їх виконання, визначені статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Порядком залучення працездатних осіб до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 753 (далі – Порядок №753).
Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронили у рідному селі Клепачі.
Так почала розповідь про своє життя довгожителька Хорольської громади – Віра Павлівна Теренько. Тільки уявіть, серед нас живуть люди, тривалість життя яких охоплює ціле століття, історичну епоху із незліченних подій. 16 березня 2024 року мешканка міста Хорола Віра Павлівна відзначила 100-річний ювілей у колі найближчих і найрідніших людей.
Хорольська громада не встигає оплакувати своїх воїнів-захисників. Все частіше надходять з лінії фронту страшні сповіщення про смерть військових. Все більше стає вдів, дітей, матерів і батьків, які втрачають найдорожчих і найрідніших. Щотижня повертаються на щиті на вічний спочинок бійці, які ціною власного життя боронять Батьківщину в кривавій російсько-українській війні.
Шановні усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки! Прийміть доземний уклін та найщиріші вітання з нагоди Дня усиновлення. Ви дали кожній дитині, яка зростає у Вашій сім'ї, найважливіше – щастя мати родину. Ви відкрили своє серце, розділили свою любов і душевне тепло. Усиновити дитину, яка за різних життєвих обставин втратила свою сім'ю – означає проявити велике милосердя. Це заслуговує на повагу та шану оточуючих.
Шановні спортсмени, тренери, працівники організацій та установ фізичної культури і спорту, ветерани та шанувальники спорту!
Витоки фізичної культури і спорту виявлені ще в 5-4 тисячоліттях до нашої ери. Найпершими спортивними заняттями були такі: стрільба з лука, фехтування, кулачний бій, скачки верхи, метання списа, гонки на колісницях і так далі.
У бою за Батьківщину поліг молодий солдат, мешканець міста Хорола – Антон Анатолійович Бунчук. Про цю страшну чорну звістку стало відомо Хорольській громаді 24 квітня, коли батькам вручили офіційне сповіщення від військової частини про смерть сина. До останнього ніхто не вірив, коли в соцмережі з’явилося співчуття від бойового побратима.
