Війна не залишає права на помилку. Вона щодня вписує у новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. Найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому горнилі російсько-української війни ми втрачаємо найкращих – наших мужніх синів, гордість нації, цвіт українського народу, тих, кому судилося творити майбутнє незалежної держави. Хорольська громада знову схиляє голови у скорботі, бо до Небесного Воїнства долучився ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – мужній Захисник України Володимир Анатолійович Гирич.
Щорічно, 27 травня, ми віддаємо шану працівникам екстреної медичної допомоги Хорольської громади і всієї України! Вітаємо колектив Хорольської підстанції станції №3 м.Лубни комунальної установи «Полтавський центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради». Ваша робота – це не просто професія, це щоденний іспит на мужність, витримку та людяність.
У ці травневі дні над нашою Хорольщиною панує особлива тиша, адже нині ми гостріше, ніж будь-коли, відчуваємо зв’язок поколінь. 8 травня, у День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, ми схиляємо голови перед подвигом тих, хто захистив світ у 1939-1945 роках. Для нашої громади ця дата – не просто сторінка в підручнику.
Щорічно, 1 травня, відзначається Міжнародний день праці – свято, що символізує весняне оновлення та глибоку повагу до кожної людини, чиїми руками забезпечується добробут нашої громади і всієї України. Кожен із вас – від працівника комунальної сфери, який дбає про чистоту наших вулиць та комфорт, до лікаря, вчителя, аграрія чи підприємця – є тією важливою ланкою, що тримає, розвиває і підтримує життєдіяльність громади.
Щорічно, 26 квітня, ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, чиє життя обірвалося через невидимий, але смертоносний вогонь реактора і вшановуємо мужність тих, хто попри все став на шляху глобальної катастрофи. Минає 40 років із того страшного дня, коли чорнобильська ніч назавжди змінила долі мільйонів українців. 40 років – це ціле покоління, але біль тієї трагедії не притуплюється часом, а лише набуває іншого, глибшого виміру.
До уваги мешканців Хорольської міської територіальної громади та всіх небайдужих! Чотири роки тому війна чорним крилом накрила нашу землю. Чотири роки боротьби, болю і незламності. У цей день ми зупинимося, щоб у тиші схилити голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав життя за свободу України, за наше право жити, працювати та мріяти під мирним небом.
Війна внесла свої корективи в життя кожного українця, а особливо в долі дітей, які опинились в складних життєвих обставинах, залишились без батьківського піклування. Саме ця найвразливіша категорія нашого населення потребує значної уваги та підтримки.
У понеділок, 29 грудня Хорольська громада з невимовним болем і тихою молитвою попрощалася зі своїм Захисником – Василем Олександровичем Ричком. У морозному повітрі звучали слова прощання, а серця стискалися від усвідомлення втрати.
Українська традиція державотворення має тисячолітню історію i бере свій початок від утворення князем Олегом Давньоруської держави у 882 році. Саме у Княжу добу сформувалася давньоукраїнська мова, зародилася перша самоназва нашого народу – «руси», «русичі», «русини», нашою абеткою стала кирилиця. Із тих часів походить наш національний герб – тризуб, назва грошової одиниці – гривня, з 1187 року нам відомо використання слова «Україна».
Щоденно серця українців переповнюються нестерпним болем втрат. Поки на міжнародній політичній арені вирішується доля України у лабіринтах змов із країною-терористом, у несправедливій війні ми втрачаємо найкращих. Нашу націю нищать, з нашою країною не рахуються і таке не пробачається. Тим більше не пробачаються загублені життя Захисників, які з честю стали на захист рідної землі. Не пробачаються загублені життя і зламані долі мільйонів мирних українців.
