У разі загибелі чи зникнення безвісти військовослужбовця деякі члени його родини мають право на пенсію по втраті годувальника. Йдеться про непрацездатних членів сімʼї, для яких заробіток військовослужбовця був основним джерелом фінансів для життя. Пенсія призначається, поки вони непрацездатні. А для людей пенсійного віку – довічно.
Війна має страшну властивість залишати по собі не лише могили, руїни й спустошені долі. Вона залишає запитання, на які роками не знаходиться відповіді: де наші рідні, де наші Воїни, чи живі вони, чи повернуться колись додому… Для родини та близьких очікування безвісти зниклого – це особливий біль. Біль без останнього прощання, без можливості схилити голову над могилою, запалити свічку й сказати: «спочивай із миром, рідний». Натомість – роки надії, молитов, душевного неспокою і віри в те, що одного дня рідна людина знову повернеться додому.
Є пам’ять, яку не здатен стерти час. Є імена, що назавжди вписані золотими літерами в історію рідного Хорольського краю та України. Є обличчя Героїв, які тепер дивляться на нас із меморіальних плит, нагадуючи про найвищу ціну свободи – людське життя.
Нинішній рік оголошений Президентом Роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи. Всім відомо, що Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. На жаль, одним із тяжких наслідків аварії стала втрата здоров’я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров’я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави.
3 грудня в Україні та світі відзначають День людей з інвалідністю. Ця дата покликана нагадати про проблеми та необхідність захисту прав таких людей, а також про важливість розвитку інклюзивного середовища. З початку повномасштабного вторгнення кількість українців з інвалідністю помітно зросла.
Війна безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Дні, тижні, місяці, які складаються в роки чекання стають нестерпним випробуванням для родин, чиї сини, чоловіки, батьки вважалися безвісти зниклими. Вони жили вірою, що рідний голос ще озветься, що диво повернення стане реальністю.
Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України («Реєстр») є першою складовою міжнародного компенсаційного механізму, що покликаний забезпечити відповідальність держави-агресора за шкоду, заподіяну внаслідок війни проти України.
Четверта осінь повномасштабної війни рясніє не дощами, а сльозами гірких втрат. Болем краються серця, адже у вир небуття білими журавлями відлітають кращі сини і доньки України – наші славні Герої-захисники. Хорольська громада попрощалася ще з одним Героєм-оборонцем – Єреськом Олександром Олеговичем, який віддав найдорожче – своє життя за свободу і незалежність рідної держави, за мирне небо над Україною та за кожного з нас.
У червні 2024 року на конференції держав-учасниць Конвенції про права людей з інвалідністю, яка відбулася в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку, українська делегація зазначала:- Більше ніж два роки повномасштабної війни росії проти України спричинили стрімке зростання кількості людей, які мають інвалідність. І ця інвалідність має іншу природу, ніж у часи до війни: насамперед вона виникає внаслідок бойових дій і ворожих обстрілів мирних українських міст.
Настала зима. Для одних вона бажана та довгоочікувана, чудова пора відпочинку на льоду, для інших вона зв’язана з дискомфортом холодів, заметілей, можливим травмуванням під час ожеледиці та небезпекою провалитися під лід. Зимова краса приваблива по-своєму, але для більшості людей – це забави на ковзанах, лижах, санчатах.
