На землі тримається життя, на праці хлібороба – добробут українського народу. Земля – це не просто безцінний природний скарб, а джерело життя, основа національного багатства та запорука продовольчої безпеки держави. А хліборобська праця – це щоденна відповідальність, наполегливість і відданість справі, завдяки яким українські поля родять, а на столах наших родин не переводиться хліб.
У понеділок, 9 листопада 2026 року, у залі засідань адміністративного приміщення Хорольської міської ради відбулося пленарне засідання 88 позачергової сесії міської ради 8 скликання. Роботу сесії очолив міський голова Сергій Волошин. У пленарному засіданні взяли участь 17 депутатів із 26 обраних до складу ради.
Відповідно до розпорядження міського голови Сергія Волошина, у понеділок, 12 жовтня, у залі засідань відбулося друге пленарне засідання 87-ї сесії Хорольської міської ради VIII скликання. У роботі сесії під головуванням міського голови взяли участь 16 депутатів із 26 обраних й затверджених у загальному складі ради. На засіданні були присутні представники громадськості, зокрема члени громадської організації «Хорольська спілка ветеранів АТО та учасників бойових дій» на чолі з Віктором Олексієнком.
На пленарних засіданнях Хорольської міської ради розглядаються та вирішуються питання, що стосуються забезпечення належного функціонування міста Хорола та десяти старостинських округів Хорольської міської територіальної громади. Ці питання стосуються підтримки соціально-економічного розвитку громади, галузей освіти, медицини, культури, соціального захисту населення, врегулювання земельних відносин, житлово-комунального господарства та благоустрою тощо.
1 жовтня Україна відзначає День Захисників і Захисниць України, свято Покрови Пресвятої Богородиці та День Українського козацтва. Ці дати символічно поєднали духовність, багатовікові військові традиції нашого народу та героїзм сучасних оборонців України. З давніх часів Пресвята Богородиця вважалася покровителькою українського козацтва, а образ Покрови став символом небесного заступництва для тих, хто боронить рідну землю.
Є події, над якими не владний час. Є імена, які не можна забути. Є місця, де минуле говорить до нас мовчанням меморіалів і братських могил.
Війна має страшну властивість залишати по собі не лише могили, руїни й спустошені долі. Вона залишає запитання, на які роками не знаходиться відповіді: де наші рідні, де наші Воїни, чи живі вони, чи повернуться колись додому… Для родини та близьких очікування безвісти зниклого – це особливий біль. Біль без останнього прощання, без можливості схилити голову над могилою, запалити свічку й сказати: «спочивай із миром, рідний». Натомість – роки надії, молитов, душевного неспокою і віри в те, що одного дня рідна людина знову повернеться додому.
Повномасштабна російсько-українська війна щодня залишає на українській землі нові рани – глибокі, криваві, болючі. Вона безжально забирає життя тих, хто ще вчора будував плани, любив, мріяв, чекав на зустрічі з рідними. Вона вириває з родин найдорожчих – синів і дочок, чоловіків і дружин, батьків і дітей, залишаючи після себе невимовний біль, який не вмістити у слова. Та чи не найтяжчим випробуванням для рідних є чекання. Те виснажливе, безжальне чекання, у якому кожен новий день народжує надію і водночас приносить страх. Коли між «він повернеться» і «його вже немає» залишаються лише молитви, спогади та крихітна віра у диво.
Хорольська громада знову в чорному серпанку скорботи… Трагічна звістка болем увірвалася в наші серця, сповістивши про ще одну непоправну втрату. У боротьбі за Україну загинув наш земляк, уродженець села Радьки Староаврамівського старостинського округу Хорольської міської територіальної громади – Ярослав Володимирович Бова.
Є пам’ять, яку не здатен стерти час. Є імена, що назавжди вписані золотими літерами в історію рідного Хорольського краю та України. Є обличчя Героїв, які тепер дивляться на нас із меморіальних плит, нагадуючи про найвищу ціну свободи – людське життя.
