Дощова похмура осінь прийшла на українську землю – четверта осінь повномасштабної війни… Її тишу, в задумі, з шелестом пожовклого листя і холодним подихом вітру, постійно розривають звуки сирен. Ще більше чується стогін скорботи, у прохолоді ранків – подих втрат, що бентежать серце і нагадують: війна триває. Війна не знає пір року – вона палить і серця, і долі, забираючи найкращих синів України. І з кожним осіннім листком земля приймає нову гірку звістку про тих, хто не повернувся з фронту…
Четверта осінь повномасштабної війни рясніє не дощами, а сльозами гірких втрат. Болем краються серця, адже у вир небуття білими журавлями відлітають кращі сини і доньки України – наші славні Герої-захисники. Хорольська громада попрощалася ще з одним Героєм-оборонцем – Єреськом Олександром Олеговичем, який віддав найдорожче – своє життя за свободу і незалежність рідної держави, за мирне небо над Україною та за кожного з нас.
Всеукраїнський день дошкілля – це особлива дата, яка нагадує нам про важливу місію працівників дошкільної освіти. Саме вони з найперших років життя стають для діток другою сім’єю: дарують тепло своїх сердець, плекають доброту, розвивають здібності та відкривають перед ними яскравий світ знань і відкриттів.
У четвер, 25 вересня, у глядацькому залі Хорольського базового будинку культури панувала справжня атмосфера свята, піднесення та щирої вдячності мистецтву. Тут відбулася знакова подія, що вписала яскраву сторінку в культурне життя Хорольської громади – ювілейний звітний концерт, приурочений 20-річчю зразкового аматорського колективу «Студія естрадного мистецтва „Першоцвіт“» з Андріївського старостату.
У стінах Хорольського базового будинку культури, 19 вересня, відбулася яскрава та урочиста подія вручення грошових винагород обдарованим і творчим дітям музичної школи, які гідно представили наш край, здобувши перемоги на міжнародних, всеукраїнських та обласних конкурсах у 2024–2025 навчальному році.
На площі Тараса Шевченка, яка стала символічним серцем громади, замайорів синьо-чорний стяг. Його встановлено біля пам’ятного знаку для родин військовослужбовців, які нині зниклі безвісти чи перебувають у полоні, – як знак пам’яті, підтримки та віри.
Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новеселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.
Хорольщина схилила голови у скорботі та вдячності, вшановуючи пам’ять 130 Героїв рідного краю, Захисників і Захисниць всієї України, які віддали своє життя за територіальну цілісність, незалежність і свободу України. Цей жалобний день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року №621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, які загинули в ім’я України та її великого незламного народу.
У Хорольському базовому будинку культури відбулися урочистості з нагоди головних державних свят – Дня Державного Прапора та 34-ої річниці Незалежності України. Захід об’єднав Хорольську громаду навколо найціннішого – свободи, єдності та пам’яті про тих, хто виборює право українців жити у вільній країні.
Все частіше у натовпі зустрічаються згорьовані від втрат обличчя, все більше чорних хусток і спустошених від сліз очей. Сучасна війна вже давно вийшла за межі окопів і стрілецької зброї. Вона стала високотехнологічною, багатовимірною і неймовірно руйнівною – не лише фізично, а й психологічно, економічно, культурно. У новітній війні гинуть не лише тіла – змінюються люди, суспільства, нації. Війна призводить не лише до масових вбивств, а й до морального вигорання.
