Хорольська громада знову схиляє голови в глибокій жалобі… На вічний спочинок повертається додому «на щиті» наш земляк, мешканець села Петракіївка – Чурганов Юрій Олександрович, який віддав своє життя, захищаючи рідну землю. 23 березня 2025 року поблизу н.п. Мар'їне Сумського району обірвалося життя солдата, стрільця-снайпера 47-ої окремої механізованої бригади «Магура».
До уваги мешканців Хорольської міської територіальної громади та небайдужих громадян! «На щиті» повернувся додому відважний Воїн – молодший сержант, заступник командира бойової машини, навідник-оператор 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 3 механізованого батальйону 115 окремої механізованої бригади 10 армійського корпусу ЗСУ – Ігор Вікторович Гордієнко, який поліг смертю хоробрих 07.09.2024 неподалік н.п. Макіївка Сватівського р-ну Луганської обл.
До уваги мешканців Хорольської міської територіальної громади та небайдужих громадян! «На щиті» повернувся додому відважний Воїн – солдат, кулеметник стрілецького відділення стрілецького взводу 17 окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка ЗСУ – Роман Миколайович Чигрин, який поліг смертю хоробрих 26.02.2025 у н.п. Суджа Курської обл. Звістку про загибель 44-річного Воїна світла рідні отримали в останній день зими.
Хорольська громада в подвійному траурі й жалобі. Пекучий біль і гіркий смуток чорним крилом вкотре торкнувся нашого краю. У четвер, 06 березня 2025 року, великою родиною хорольці попрощалися з двома Героями-захисниками – Романом Миколайовичем Чигрином та Леонідом Миколайовичем Дешевим, які одночасно з різних фронтових напрямків повернулися «на щиті» на малу Батьківщину.
З 20 лютого 2014 року розпочався відлік нової історичної ери, коли країна-агресор посягнула на території України і стала найбільшим порушником міжнародного права у ХХІ столітті. 24 лютого 2022 року російсько-українська війна стала відчутною для кожного українця, коли країна-терорист посилила ескалацію збройного конфлікту під ганебною назвою «СВО» і тотальна війна досягнула глобального масштабу. Увесь цивілізований світ потерпає від агресора, а найстрашнішим наслідком війни є втрата невинних людей.
До повномасштабної війни на площі Великого Кобзаря в середмісті Хорола випускників міських шкіл урочисто проводжали у доросле життя. Тепер ця площа стала місцем скорботи, звідки проводжають Героїв останньою земною дорогою. «На щиті» повернувся додому полеглий Герой, батько шести дітей, який не дожив до випускних своїх дітей. Його і всі великі плани на життя безжально вбила країна-терорист, для якої не шкода нікого, навіть дітей.
«На щиті» додому повернувся відважний Воїн – молодший сержант, гранатометник окремої механізованої бригади Куненко Анатолій Володимирович. Прощання з військовослужбовцем ЗСУ, мешканцем села Ковтуни Штомпелівського старостату відбудеться 26 лютого 2025 року об 11:00 год. у середмісті Хорола на площі Великого Кобзаря. Поховання та заупокійне богослужіння відбудеться на цвинтарі в селі Ковтуни.
До повномасштабної війни на площі Великого Кобзаря в середмісті Хорола випускників міських шкіл урочисто проводжали у доросле життя. Тепер ця площа стала місцем скорботи, звідки проводжають Героїв останньою земною дорогою. «На щиті» повертається додому полеглий Герой, батько шести дітей, який не дожив до випускних своїх дітей. Його і всі великі плани на життя безжально вбила країна-терорист, для якої не шкода нікого, навіть дітей.
Щоденно серця українців переповнюються нестерпним болем втрат. Поки на міжнародній політичній арені вирішується доля України у лабіринтах змов із країною-терористом, у несправедливій війні ми втрачаємо найкращих. Нашу націю нищать, з нашою країною не рахуються і таке не пробачається. Тим більше не пробачаються загублені життя Захисників, які з честю стали на захист рідної землі. Не пробачаються загублені життя і зламані долі мільйонів мирних українців.
20 лютого у базовому будинку культури відбувся благодійний тематичний захід, присвячений Дню Героїв Небесної Сотні. Цього дня ми згадуємо тих, хто віддав своє життя за честь, гідність і свободу кожного з нас. Взимку 2014 року на Майдані пліч-о-пліч стояли українці, вірмени, білоруси – їх об’єднала одна мрія та одна надія.
