Ридає матінка-земля вже не слізьми, а кривавими потоками рік… Чорнокрила війна безжально вириває з життя найкращих синів України, цвіт нації, тих, кому ще б жити, мріяти, кохати й творити гідне майбутнє рідної держави. Нестерпний біль і невимовна скорбота знову огорнули Хорольську громаду, а Україна втратила ще одного свого вірного Захисника, уродженця села Попівка Новоаврамівського старостату, юного Героя – Богдана Володимировича Шукліна.
Ридає матінка-земля вже не слізьми, а кривавими потоками рік… Чорнокрила війна безжально вириває з життя найкращих синів України, цвіт нації, тих, кому ще б жити, мріяти, кохати й творити гідне майбутнє рідної держави. Нестерпний біль і невимовна скорбота знову огорнули Хорольську громаду, а Україна втратила ще одного свого вірного Захисника, уродженця села Попівка Новоаврамівського старостату, юного Героя – Богдана Володимировича Шукліна.
Білим цвітом, що тихо облітає з дерев, і першим теплом весняного сонця Хорольщина зустріла свого полеглого Захисника – Владислава Олеговича Олійніченка. Йому назавжди лише двадцять… Вік, у якому тільки починають будувати мрії, тільки починається пізнання світу й доросле життя. Він же віддав своє життя за свободу рідної землі, за Україну, за кожного з нас.
Історія – це не стільки минуле, а, що важливіше, проєкція нашого майбутнього. Побутує мудрий вислів невідомого автора: "Скажи мені, яка історія нації, і я скажу, яке майбутнє її чекає". Можна продовжити: скажіть мені, хто ваші прадіди, діди й батьки, і я з великою імовірністю скажу, хто ви є, або ким будуть ваші діти й онуки.
З осінніми туманами опускається на землю тиха зажура, і немов приглушує світ чорна скорбота. У вічність відійшов ще один мужній син України – наш земляк із Вишняківського старостату Войтик Юрій Миколайович. Чесна й добра людина, Воїн світла, пройшов крізь горнило війни, отримав поранення і довгий час боровся за життя, але не вистояв.
Опускається на землю тиха зажура, і немов приглушує світ чорна скорбота, бо відійшов у вічність ще один мужній син України – наш земляк із Вишняківського старостату Войтик Юрій Миколайович. Чесна й добра людина, Воїн світла, пройшов крізь горнило війни, отримав поранення і довгий час боровся за життя, але не вистояв.
Хорольська громада вітає вас із Днем піхоти – святом незламної мужності, витримки та нездоланного духу! Ваша відданість службі – основа Сухопутних військ, адже саме ви першими стаєте на захист держави, несе службу в найгарячіших точках, тримаєте передову ціною надлюдських зусиль. Саме піхота – це живий щит і та потужна сила, яка тримає фронт і наближає перемогу.
24 лютого 2022 року – той день, який назавжди розколов наше життя на «до» і «після». Наш звичний уклад життя змінився, а постійні стреси, страх, невизначеність і тривога стали нашими незмінно стабільними, нав’язливими і надокучливими супутниками. Кровожерлива путінська армада віроломно вторглася в Україну і посіяла смерть, страждання і розруху. Нам давали три дні, максимум тиждень, але бліцкриг провалився. Українці об’єдналися і дали гідну відсіч, продовжуючи нерівну боротьбу до сьогодні.
20 лютого в Україні відзначається День Героїв Небесної Сотні – пам’ятний день, вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні. Революція Гідності увійшла у новітню Історію України, як справжній подвиг боротьби за свободу та гідність. Небесна Сотня – перші Герої російсько-української війни, які поклали життя на вівтар свободи.
24 лютого 2022 року почався відлік нестерпного життя для кожного українця, якого доторкнулася війна. 19 листопада 2024 року виповнилося 1000 днів з початку віроломного вторгнення в Україну російських окупантів. Всі ці 1000 довгих днів і ночей для українського народу стали пеклом нелюдських випробувань, переповненого болем, муками, стражданнями, страхами, поневіряннями по світу, людськими втратами, руїнами, згарищами з потоками кривавих сліз...



border="0">
border="0">