Хорольська громада з глибоким сумом і невимовним болем знову стала на коліна у скорботі, проводжаючи в останню земну дорогу Захисника України – Євгенія Вікторовича Яненка. Військовослужбовець Збройних Сил України повернувся додому «на щиті», виконавши свій священний обов’язок перед Батьківщиною до кінця.
Хорольська громада знову в глибокій жалобі. Війна забирає найкращих – тих, хто мав «золоті руки», добре серце та невичерпну відданість рідній землі. Війна не просто безпощадно вбиває, вона руйнує і морально ламає навіть тих, хто здається сильним, міцним і незламним. Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого земляка, вірного сина України – Євгенія Вікторовича Яненка.
Лариса Дмитрівна народилася 3 липня 1931 року в місті Хоролі, і все життя здійснювала своє служіння місту та людям в сфері охорони здоров’я. Більше 40 років вона працювала кухарем у Хорольській міській лікарні (нині КНП «Хорольська міська лікарня» Хорольської міської ради), де своїм талантом і теплом дарувала радість пацієнтам і колегам.
