Одне за одним вриваються у нашу громаду трагічні звістки і проходять траурні процесії прощання із загиблими Героями. У суботу, 28 січня 2023 року, велика Хорольська громада провела останньою земною дорогою двох солдат – славних Захисників, які полягли смертю хоробрих за наші нові світанки, свободу і мирне життя на рідній українській землі.
Ще два імені наших земляків уписані в новітню історію України. Ці імена мужніх воїнів Великої визвольної війни України проти російської навали – АРТЕМА КАРПЕНКА та ВІТАЛІЯ ГАНАГИ, ми будемо знати, берегти в пам’яті й розкажемо про них наступним поколінням українців.
Ще два Герої повернулися додому на щиті, яким навічно 25 і 29… Ще двох Воїнів світла ми провели у засвіти, де їх ангельські душі знайдуть вічний спокій і стануть на варту благословенного Небесного воїнства. Чин похорону над загиблими Героями відбувся у середмісті, на площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Літію за упокій душ Артема та Віталія провів священнослужитель – протоієрей Полтавської єпархії Православної Церкви України Василь Ліпший. Щирі слова співчуття висловили рідним міський голова Сергій Волошин, секретар міської ради Юлія Бойко та начальник першого відділу Лубенського РТЦК та СП, підполковник Дмитро Чернець.
Над двома домовинами схиляли голови в тузі та журбі згорьовані рідні, військові, сотні людей. Море квітів лягало до ніг молодих соколів, яким через вороже військо варварів не судилося пройти довгу й щасливу дорогу життя.
23 січня 2023 року героїчно загинув мешканець села Покровська Багачка Хорольської міської територіальної громади – КАРПЕНКО АРТЕМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Народився Артем 14 червня 1997 року в селі Покровська Багачка. Після закінчення 8 класів загальноосвітньої середньої школи, продовжив навчання в Полтавському ліцеї. Освоїв професію електрозварювальника, повернувся у рідне село і за фахом працював у місцевому господарстві СВК «Багачанський». 1,5 роки прослужив у лавах українськї армії, у престижному військовому формуванні з правоохоронними функціями – Національній гвардії України. Строкову військову службу проходив у сонячній Одесі. Пізніш здобув ще одну робітничу професію плиточника-лицювальника і застосував свою майстерність у будівельній сфері в місті Києві.
Однокласники, колеги по роботі, односельці згадують про Артема, як скромну, працьовиту, добросовісну людину. Він встиг знайти своє кохання та війна не дала йому шансу створити сім’ю, перервавши лінію козацького роду.
Захисник був призваний на військову службу по мобілізації 31 серпня 2022 року Лубенським РТЦК та СП м.Лубни. Проходив спеціалізовану воєнну підготовку в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки, більш відомого як «Яворівський військовий полігон» на Львівщині. Отримав звання старшого солдата і самовіддано виконував військовий обов’язок на посаді стрілець-санітар 2-го відділення 2-го взводу 10-ої роти 4-го аеромобільного батальйону 77-ої окремої аеромобільної бригади у складі Десантно-штурмових військ ЗСУ. Брав участь у бойових діях по обороні опорних пунктів східних ліній фронту в селі Староварварівка Олександрівської селищної громади Краматорського району Донецькогої області та міста Краматорська.
Він до останнього подиху залишався відданим військовій присязі на вірність Україні та її народу. Мужньо й самовіддано виконував військовий обов’язок, але загинув у запеклому бою з російською ордою внаслідок артилерійського обстрілу поблизу селища міського типу Красна гора Бахмутського району Донецької області.
Розділяємо біль втрати, схиляємо голови в журбі й приносимо співчуття згорьованим батькам – Наталії Іванівні та Олександру Анатолійовичу, які втратили свого єдиного сина… Поховали Артема на кладовищі, у його рідному селі Покровська Багачка.
26 січня 2023 року загинув у бою за Україну ГАНАГА ВІТАЛІЙ ОЛЕГОВИЧ – солдат, стрілець 1-го відділення 2-го взводу 3-ої роти 1-го батальйону 80-ої окремої десантно-штурмової бригади у складі Десантно-штурмових військ ЗСУ. Трагедія сталася поблизу села Торське Краматорського району Донецької області. У запеклому бою молодий воїн отримав ушкодження від вибухів та осколків, які виявилися несумісними з життям.
Народився Віталій 20 березня 1993 року в місті Хоролі. Після закінчення 9 класів Хорольської гімназії вступив до Хорольського агропромислового коледжу і отримав диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «технік-механік». Строкову службу в армії не проходив, але прийняв для себе рішення справжнього чоловіка і добровільно пішов захищати Батьківщину. 30 червня 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації першим відділом Лубенського РТЦК та СП. Він прийняв непростий шлях воїна, одягнувши почесний темно-бордовий берет (марун) десантника, і гідно його пройшов.
Навесні йому мало б виповниться всього 30… Втрата найкращих синів України залишає на душі глибокі рани, які ніколи не загоються з плином часу. Схиляємо голови в журбі та висловлюємо слова щирої вдячності та співчуття родині загиблого – мамі Вікторії Миколаївні, татові – Олегу Миколайовичу, рідному братику – Андрійку та всім, хто пам’ятає його світлий образ і буде вічно берегти у серці. Сил вам і витримки, щоб пережити цю непоправну втрату. Тіло Захисника поховали на рідній землі, у рідному місті Хоролі на Алеї Слави.
Доземний уклін Вам, наші славні Герої, за безцінний подвиг! Нехай Господь прийме вистраждані в пеклі війни душі в свої обійми, втамує біль, заповнить пустку від втрати і змилується над Ураїною.
Болюча до нестерпності втрата найкращих синів України залишає глибокі рани й криваві сліди на рідній землі, за яку вони вмирають у розквіті сил. У жорнах жорстокої російсько-української війни безупинно сіється смерть. Все більше і більше земляків ми втрачаємо навічно і безповоротно. Кожен із нас у неокупному боргу перед Вами, наші доблесні Захисники.
Герої не вмирають!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
