Без оформлених трудових відносин з роботодавцем особа позбавляється конституційних гарантій.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Гаєвського» до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування припису та постанови про накладення штрафу.
Суть спору полягає у тому, що під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем фактично допущено до роботи в аптеці шістнадцять працівників на підставі договорів про надання послуг (без оформлення трудового договору).
Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення статті 24 Кодексу законів про працю України при оформленні відносин із фізичними особами, та підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 265 цього Кодексу, та скасував рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду Полягає в тому, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Проаналізувавши норми законодавства, Верховний Суд дійшов до висновку про те, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Отже, без оформлених трудових відносин особа позбавляється конституційних гарантій, зокрема, права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується, а також права на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, передбачених статтею 43 Конституції України, а відповідні обов`язки роботодавця залишаються поза межами законодавчого регулювання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження № К/9901/10149/19).
Для забезпечення та реалізації своїх прав та інтересів ви можете звернутися дистанційно до Лубенського центру безоплатної правової допомоги за поштовою адресою:
