Усе більше імен наших земляків поповнюють когорту Героїв, які до останнього стояли у двобої з лютим ворогом. І куди вже далі розбивати серця непоправними втратами… Щоразу, коли приходить звістка з фронту про загибель наших Захисників, стискається серце і рветься на частини від болю.
У ранкових зведеннях Генштабу Збройних Сил України ми чуємо про продовження наступальних дій російськими окупантами на Бахмутському, Лиманському, Авдіївському, Мар’їнському та Шахтарському напрямках.
Наші відважні мужні воїни дають гідну відсіч окупантам, тому терористичні війська рф не можуть завершити тактичне захоплення стратегічно важливих населених пунктів Донецької області. Втрати ворога серйозно погіршують наступальну проможність, але, на жаль, є втрати і в лавах української армії.
У запеклому бою на одному з найгарячіших напрямків оборони, 14 березня 2023 року, при спробі відбити атаку противника, поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області загинув наш земляк-військовослужбовець Буряк Олександр Анатолійович.
Сержант, номер обслуги кулеметної групи 3-го загону вогневої (стартової) позиції, 71-ої окремої єгерської бригади у складі Десантно-штурмових військ ЗСУ отримав несумісні з життям поранення під час бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України. Унаслідок штурмових дій ворога і масованого артилерійського обстрілу, наш воїн світла навічно покинув бойовий стрій.
Сотні людей прийшли на площу біля пам’ятника Тарасу Шевченку, аби доземно вклонитися і віддати останню шану полеглому Герою. Море квітів лягало до його ніг, як символ пам’яті й глибокої поваги за ратний безсмертний подвиг ціною в життя. З жалобними словами співчуття до рідних і присутніх на площі звернулися керівник апарату Лубенської районної військової адміністрації Олена Пірова, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Валентин Місніченко та начальник відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Лубенського РТЦК та СП, майор Анатолій Крутько. Літію за упокій душі Олександра провів Благочинний Хорольського і Семенівського церковного округу Полтавської єпархії Православної Церкви України, митрофорний протоієрей, отець Іван Сушінець.
Олександр народився у селі Оріхівка Лубенського району. Разом із батьками і старшою сестрою Вікторією переїхали до міста Хорола і довгий час проживали в мікрорайоні, поблизу залізнодорожної станції. До 1995 року Олександр навчався у загальноосвітній Штомпелівській школі. Після 10 класів проходив військову строкову службу в лавах української армії. Деякий час мешкав у селі Мусіївці. Кілька років жив і працював різноробочим у Кременчуці, в приватному підприємстві «Житлобуд». Доля не завжди була прихильною до чоловіка і приносила йому різні випробування. Сімейне життя не вдалося налагодити, власних дітей не було, але, всупереч різним складним життєвим обставинам, завжди тримав зв’язок із рідними по мамі сестрами Вікторією та Юлею.
Військова служба за призовом під час мобілізації розпочалася як зважений вибір, бо почувши тривожну новину про початок повномасштабної війни росії проти України, відразу прийняв для себе рішення вступити в ряди захисників. Це було свідоме, добровільне рішення справжнього чоловіка. Щоб не терзати і не лякати материнське серце, Олександр взяв військовий квиток і сказав рідним, що це потрібно для уточнення облікових даних. Добровільно прибув у перший відділ Лубенського РТЦК та СП і 13 березня попрямував на схід захищати державні кордони.
Розділяємо біль тяжкої втрати і приносимо щирі співчуття родині загиблого Героя: мамі – Валентині Миколаївні Ляшенко, рідним сестрам – Вікторії Олегівні та Юлії Іванівні, двоюрідній сестрі Людмилі та двоюрідному брату Ігорю, племінникам – Євгенію та Крістіні.
Алея Слави в Хоролі поповнилася ще однією могилкою воїна. Кожен із них пройшов страшний та надскладний шлях, боронячи кожний метр, кожну жменьку рідної землі й життя мільйонів українців від ненаситного людоїдного монстра.
Довіку вдячні Олександру й кожному, хто стоїть на захисті нашої держави. Дякуємо за вашу непохитну силу духу та мужність, наші незламні, безсмертні Герої!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
