Герої! Вони гинуть за Україну. Молоді та досвідчені. Амбіційні та запальні! Скромні та мрійливі. Сини, чоловіки, татусі, брати, друзі… Титани, які своєю мужністю зупиняють лютого окупанта і захищають кожного з нас!

Хорольську громаду знову сколихнула сумна звістка. У жорстоких боях за Україну, мир та свободу, до станнього борючись за рідну землю, героїчно загинув наш земляк із села Ковтуни Штомпелівкого старостату, Артем Анатолійович  Кравченко.

Життя  головного сержанта першого відділення збору та обробки інформації  взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки військової частини А4723 обірвалося 05 квітня 2024 року під час мінометного обстрілу поблизу населеного пункту М’ясожарівка на Сватівському  напрямку Луганщини. Смерть Героя пов’язана з виконанням обов’язків військової служби по захисту Батьківщини під час стримування та відсічі збройної агресії російської федерації проти України.

У четвер, 11 квітня, навколішки, зі скорботою у серці, Хорольська громада зустріла домовину із тілом полеглого Героя Артема, і цього дня проводжали його в останню земну дорогу.

З жалобною промовою до присутніх на траурній церемонії прощання звернулися секретар міської ради Юлія Бойко, староста Штомпелівського старостинського округу Анатолій Рябухін та командир роти, побратим Олег.  Зі сльозами на очах, із болем у серці звернулася з прощальною промовою дружина загиблого Альона Кравченко. Чин похорону полеглого земляка у молитві за світлу душу Воїна, що віддав життя за всіх нас, провів військовий капелан, ієрей Дмитро.

Народився Кравченко Артем Анатолійович 25 червня 1989 року в селі Штомпелівка, де і виріс у люблячій, дружній сім’ї разом із батьками та сестрою. Останнім часом проживав з родиною у селі Ковтуни Штомпелівського старостату, звідки в перший же день повномасштабного вторгнення пішов захищати свою рідну землю від ворога.Після закінчення Штомпелівської школи, Артем вступив на навчання до Полтавського кооперативного технікуму, де здобув освіту юриста. Був призваний на  строкову службу,  по завершенню якої підписав контракт  із Збройними Силами України. Після одруження з коханою дівчиною Альоною та народження  синочка Олександра прийняв рішення залишити військову службу та зайнятися цивільними справами, аби мати змогу постійно бути разом із сім’єю і виховувати сина.

Артем Анатолійович мав багатогранні здібності, хист до освоєння нових сфер діяльності, не цурався ніякої роботи. Свого часу працював майстром на посаді інженера – теплотехніка у Естонії. Та найулюбленішою справою чоловіка була робота з деревом. За покликом душі він оволодів навичками вправного теслі і разом з дружиною Альоною створили свою маленьку майстерню по виготовленню різних виробів з дерева. Артем був добрим, веселим, щирим. Мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожного міг розвеселити та створити святковий настрій у товаристві. Ніколи не відкладав життя на потім. Його життєве кредо – жити тут і зараз! Він мріяв, що повернеться з війни та разом з коханою дружиною і синочком  продовжать займатися улюбленою справою – майструвати вироби з дерева. Та не судилося… Клята війна зруйнувала усі плани молодої родини.

З першого дня повномасштабного вторгнення Кравченко Артем Анатолійович взявши в руки зброю, добровільно вступив до територіальної оборони міста Хорол. Згодом ніс службу у складі  взводу снайперів 44 Окремої Артилерійської Бригади. Проходив навчався за кордоном на оператора безпілотних авіаційних комплексів, після чого був переведений у підрозділ роти безпілотних авіаційних комплексів, де безпосередньо виконував бойові завдання командування. Під час свого останнього бойового завдання відбив 5 ворожих атак і тим самим зберіг життя наших піхотинців, поклавши на полі бою своє…

Хорольська міська територіальна громада висловлює щирі співчуває мамі загиблого Захисника Тамарі Володимирівні, дружині Альоні Іванівні, синові Олександру, сестрі Ользі Анатоліївні, усім рідним, друзям і побратимам нашого земляка. Низький уклін та вічна слава хороброму сину України за подвиг, відданість українському народу, стійкість і мужність! Його невичерпний патріотизм, відданість справі, непохитний бойовий дух назавжди залишаться яскравим прикладом для майбутніх поколінь. Таким він був, таким він залишиться навіки в нашій пам’яті! Поховали Героя на Алеї Слави у Хоролі під постріли почесної варти.

Спочивай з миром, український Воїне!

НЕ ЗАБУДЕМО! НЕ ПРОБАЧИМО!

Автори: Ольга ПОНОМАРЕНКО, Крістіна СУХОРУК

Фото: Крістіна СУХОРУК