День державної служби — це свято людей, які присвятили себе відповідальній справі служіння державі та громаді. Саме завдяки їхній щоденній праці, професіоналізму та відданості забезпечується стабільна робота установ, реалізуються важливі рішення та вирішуються питання, які хвилюють людей.
21 травня відзначається День вишиванки – свято, яке об’єднує українців крізь віки, кордони та покоління. Свято, яке має глибоке коріння у кожному селі та кожній домівці Хорольського краю. У цей день вулиці нашої громади розквітають особливими барвами. У них – шепіт рідної землі, колискова матері, мудрість дідусів та героїзм наших Захисників.
Не встигає висихати рясно окроплена сльозами площа Тараса Шевченка у середмісті Хорола, де громада знову і знову схиляється в скорботі перед світлою пам’яттю своїх мужніх синів, вірних Захисників України. Ще одна болюча звістка чорним крилом торкнулася серця Хорольщини. Через півтора року невідомості, довгих молитов і болісного чекання, «на щиті» повернувся додому на вічний спочинок Герой – Віктор Юрійович Гуменний.
Ще одна невимовно гірка звістка опустилася на Хорольську громаду, огорнувши серця тихим болем і скорботою. Ще одне життя, сповнене світла, любові й відданості рідній землі, обірвалося у боротьбі за наше завтра – за тишу наших світанків, за спокій рідних домівок. Білим соколом злетів у височінь небесну, залишивши земний шлях, мужній Воїн, незламний захисник України, вірний син свого народу – Олександр Іванович Кузнецов. Його душа стала частиною Небесного війська – світлого, вічного, нескореного.
Немов білим журавлиним ключем, що розтинає небесну блакить, повертаються у рідний Хорольський край Захисники – ті, хто віддав найдорожче за свободу Батьківщини. Вони йдуть у вічність тихим кроком безсмертя, але назавжди залишаються у серцях живих. У переддень Великодніх свят, під скорботні звуки церковних передзвонів, Хорольська громада провела в останню путь ще одного з найкращих синів України – Ігоря Івановича Зайця.
Мешканці Хорольської міської територіальної громади схиляють голови у глибокій скорботі… У вічність відійшла жінка надзвичайної долі – взірець мудрості, порядності та безмежного милосердя – Любов Костянтинівна Кравцова. Її життя було тихим і світлим служінням людям. Серце цієї жінки завжди билося в унісон із болем і радощами рідного краю, а її життєвий шлях став прикладом щирості, людяності та великої любові до людей.
Хорольська земля знову в скорботі… У четвер, 26 лютого вона прийняла у своє царство вічного спокою Воїна честі, мужності й незламного духу – Володимира Миколайовича Дудника. Життєвий шлях солдата, стрільця-помічника гранатометника 3-ої окремої штурмової бригади Збройних Сил України обірвалося 21 лютого 2026 року. По фатальному збігу обставин і невблаганної долі трагедія, яка забрала молоде життя Воїна з досвідом бойового медика, сталася на його рідній Луганщині – землі, де промайнули роки його дитинства та юності.
Новорічні свята традиційно асоціюються з теплом родинного затишку, щирими усмішками, добрими побажаннями та вірою в дива. Саме такою світлою й казковою атмосферою була наповнена Штомпелівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Саме тут, напередодні новорічних свят – 23 грудня, відбулося яскраве та незабутнє святкове дійство для учнів, педагогів, батьків і гостей.
Опадає осіння тиша, і крізь неї лине скорботний подих чергової тяжкої втрати. У небо здіймаються янголи, несучи на своїх світлих крилах душу Захисника. Хорольщина з болем у серці провела останньою земною дорогою у засвіти нашого земляка з Вишняківського старостату, відданого Воїна, мужнього сина України – Руслана Анатолійовича Юшка.
Шановні працівники та ветерани підприємств харчової промисловості!
Сьогодні ми вітаємо з професійним святом тих, хто годує нашу державу, хто виробляє якісні продукти харчування і робить наше життя смачнішим. Це свято є важливим та характерним саме для Хорольщини, багатої на харчопереробні підприємства, продукція яких цінується та користується значним попитом, має своїх постійних шанувальників і споживачів далеко за межами нашої громади і навіть за межами України.
