Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронили у рідному селі Клепачі.
Україна продовжує нерівну боротьбу з грізним ворогом, а ми продовжуємо підтримувати наших захисників у тилу. Робимо все можливе, щоб фронт не наблизився до нас. Днями у короткострокову відпустку прибув наш земляк-військовослужбовець, який гідно проходить свій воїнський шлях.
Днями директор «КП Комунсервіс» Олександр Лозенко зустрів доброго знайомого, з яким пліч-о-пліч проходив військову службу в лавах ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Поцікавившись ситуацією на передовій лінії фронту та потребами військових, директор комунальної служби спільно з міським головою Сергієм Волошиним ініціювали збір коштів для придбання безпілотника розвідувальному взводу 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Білими лебедями відлітають у простір незвіданих світів наші Захисники, земне життя яких безжально забирає російський агресор. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, зламана доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших і найближчих людей. Це втрати, які неможливо осягнути не лише рідним. Це біль всієї України, яка втрачає кращих синів і доньок України, цвіт нації.
Через повномасштабне вторгнення російських військ в Україні було введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Загальній мобілізації підлягають військовозобов’язані громадяни, які не мають права на відстрочку та були визнані придатними чи обмежено придатними до військової служби. Призов за мобілізацією на сьогодні є основним способом комплектування Збройних Сил України, а військовий облік є, очевидно, однією з основних складових підготовки і проведення мобілізації.
Хорольська громада не встигає оплакувати своїх воїнів-захисників. Все частіше надходять з лінії фронту страшні сповіщення про смерть військових. Все більше стає вдів, дітей, матерів і батьків, які втрачають найдорожчих і найрідніших. Щотижня повертаються на щиті на вічний спочинок бійці, які ціною власного життя боронять Батьківщину в кривавій російсько-українській війні.
Білими лебедями відлітають у вирій незвіданих світів молоді Захисники, земне життя яких безжально забирає ворожа російська армія. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, загублена доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших.
У розпалі серпневої пори, 17 серпня, з пекучим болем втрати на серці зустрічала Хорольщина свого Героя Ігоря Миколайовича Тура, який повернувся на щиті. У цю пору ми мали б збирати щедрі врожаї ланів, дари природи, а натомість запекла російсько-українська війна продовжує свої криваві жнива і сіє безупинно смерть.
Російсько-українська війна продовжує криваві жнива і навічно забирає у небесний стрій найкращих синів України. 13 серпня 2023 року під шквальним вогнем ворожого війська загинув наш земляк, уродженець с.Клепачі Ігор Миколайович Тур. Солдат, водій 3-ої обслуги міномета мінометного взводу 11-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону Національної гвардії України поліг смертю хоробрих, у районі населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність держави.
Ні одна армія світу в новітній історії не воювала так, як захисники і захисниці України. Кожен, хто захищає рідну землю від загарбників, кожен хто став живим щитом перед російськими окупантами і захищає дітей свого народу від поневолення, кожен такий воїн – Герой. Ми безмежно вдячні Силам оборони за звитяжну відчайдушну боротьбу з агресорами, насильниками, грабіжниками і злочинцями ганебної російської армії.
