Війна забирає найцінніше – людські життя, залишаючи по собі чорні хрести, невиплакані сльози й рани, що не загоюються. Та є те, чого не здатні знищити ні ворожі кулі, ні безжальний час, – пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну, за її свободу, за право рідної землі жити під мирним небом. Знову чорна звістка розітнула тишу Хорольщини, принесла невимовний біль і поселила в серцях людей гіркий смуток.
Знову чорна звістка болем пронизує серця жителів Хорольської громади. Знову осіннє небо жовтня плаче холодними дощами, а рідна земля здригається від невимовного материнського горя. Знову війна безжально обриває молоде життя, залишаючи по собі незагоєну рану, осиротілу родину та вічний біль неосяжної важкої втрати… 21 жовтня 2026 року, під час виконання бойового завдання в Синельниківському районі Дніпропетровської області, загинув наш земляк, уродженець міста Хорола, звитяжний і мужній Захисник України – старший солдат Дмитро Сергійович Гордіюк, 27 квітня 1990 року народження.
Питання скасування переведення годинників на літній час (а отже й повернення потім «назад») в Україні порушувалось не раз. Як пересічними українцями, так і громадськими діячами чи політиками. На переконання низки фахівців, такі сезонні зміни часу порушують біологічні ритми людей, що негативно позначається на фізичному й психологічному самопочутті. Впродовж тривалого часу експерти та народні депутати не могли дійти згоди щодо того, який саме час варто «зафіксувати» – зимовий чи літній.
Є подвиги, над якими не владний час. Є імена, які назавжди викарбувані в історії Хорольської громади та України. Є материнський біль, якого не втамувати жодними словами, і нагороди, за якими стоїть найвища ціна – людське життя. Днями у місті Полтаві представники військової частини 3052 Національної гвардії України вручили високу державну нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня Ларисі Євгеніївні Вакуленко, матері полеглого Захисника України Романа Вікторовича Вакуленка.
Є нагороди, які ніколи не принесуть радості. Є відзнаки, що назавжди залишаться символами невимовного болю, нездійснених мрій та обірваних життів. Їх отримують не ті, хто заслужив, а ті, хто найбільше чекав їхнього повернення додому… У середу, 14 жовтня 2026 року, в адміністративному приміщенні Хорольської міської ради відбулася скорботна й водночас сповнена глибокої шани церемонія вручення державної і відомчої нагород рідним полеглих Захисників Хорольщини – Сергія Олексійовича Олексенка та Станіслава Федосійовича Новоселецького.
В Україні День військового капелана відзначається 12 листопада після переходу на новоюліанський календар (раніше відзначалося 25 жовтня). Ця дата запроваджена на честь святителя Мартина Милостивого, єпископа Турського, якого вважають засновником військового капеланства. Там, де земля здригається від вибухів, де смерть щодня зазирає у вічі, а людське життя тримається на тонкій межі між надією і вічністю, поруч із нашими Захисниками стоять особливі духовні Воїни.
Повернення на тимчасово окуповану територію та в зони активних бойових дій несе пряму загрозу життю громадян!
На тимчасово окупованих територіях росіяни системно проводять фільтраційні та репресивні заходи. Громадяни піддаються постійному психологічному тиску, безпідставним затриманням та допитам.
Війна має страшну властивість залишати по собі не лише могили, руїни й спустошені долі. Вона залишає запитання, на які роками не знаходиться відповіді: де наші рідні, де наші Воїни, чи живі вони, чи повернуться колись додому… Для родини та близьких очікування безвісти зниклого – це особливий біль. Біль без останнього прощання, без можливості схилити голову над могилою, запалити свічку й сказати: «спочивай із миром, рідний». Натомість – роки надії, молитов, душевного неспокою і віри в те, що одного дня рідна людина знову повернеться додому.
14 вересня Україна вшановує Воїнів танкових військ – Героїв сталевої сили, які там, де найважче, тримають удар, проривають оборону ворога й прикривають побратимів. Сьогодні 1664-й день повномасштабної війни. І всі ці дні українські танкісти ведуть свої бойові машини крізь вогонь найзапекліших боїв. За кожною тонною броні – людина. Її мужність, витримка, майстерність і готовність стояти за Україну до останнього.
Війна має страшну властивість залишати по собі не лише могили, руїни й спустошені долі. Вона залишає запитання, на які роками не знаходиться відповіді: де наші рідні, де наші Воїни, чи живі вони, чи повернуться колись додому… Для родини та близьких очікування безвісти зниклого – це особливий біль. Біль без останнього прощання, без можливості схилити голову над могилою, запалити свічку й сказати: «спочивай із миром, рідний». Натомість – роки надії, молитов, душевного неспокою і віри в те, що одного дня рідна людина знову повернеться додому.
У вівторок, 11 серпня 2026 року о 10:00 год., у залі засідань Хорольської міської ради відбудеться 18 позачергове засідання виконавчого комітету за адресою: м.Хорол, вул.Соборності, 4
У вівторок, 13 січня 2026 року о 11:00 год., у залі засідань Хорольської міської ради відбудеться 2 позачергове засідання виконавчого комітету за адресою: м.Хорол, вул.Соборності, 4
20 липня 2021 року о 14-00 год. відбудеться тринадцяте засідання виконавчого комітету Хорольської міської ради за адресою: м.Хорол, вул. 1 Травня, 4
18 травня 2021 року о 16-00 год. відбудеться дев'яте планове засідання виконавчого комітету за адресою: м.Хорол, вул.1 Травня, 4
16 березня 2021 року о 14-00 год. відбудеться п'яте планове засідання виконавчого комітету Хорольської міської ради за адресою: м. Хорол, вул.Незалежності, 37
Хорольська міська територіальна виборча комісія Лубенського району Полтавської області інформує населення про повернення пакету документів кандидата на посаду Хорольського міського голови Лубенського району Полтавської області, які були подані 16 вересня 2020 року.
(дивитися "докладніше")
