29-30 вересня 1941 року – дні, які навіки закарбувалися в трагічній пам’яті людства. У Бабиному Яру нацисти вчинили один із найбільших злочинів Другої світової війни: лише за два дні було розстріляно понад 33 тисячі євреїв Києва. Згодом ця земля стала братською могилою для десятків тисяч українців, ромів, військовополонених, представників різних національностей, які стали жертвами гітлерівського терору.

Бабин Яр – це некрополь для більш ніж 100 тисяч цивільних громадян. Це жахлива гітлерівська катівня як дорослих, так і дітей та людей старшого віку, військовополонених. Трагедія Бабиного Яру – це не тільки фізичне знищення людей, а й спроба стерти пам’ять про них. Залишаючи Київ, нацисти намагалися приховати сліди своїх злочинів. Навіть вони розуміли, що за вчинене звірство їх чекає неминуча кара.

Бородянка, Буча, Ірпінь, Гостомель, Мощун. Населені пункти Київщини, які першими зустріли велику війну. Там були запеклі бої, та попри все українські міста, селища і села не скорилися. Вигравши битву за Київ, українці виграли битву за Україну стратегічно – як за незалежну суверенну державу. Коли була захищена столиця, було захищене і державне життя України. Звільнивши північ, всі побачили, що окупанта можна вигнати. 

Українці!

Уночі зʼявилась інформація про загиблих у вчорашньому бомбардуванні пологового будинку та дитячої лікарні в Маріуполі. Троє людей ми втратили, серед них – одна дитина, дівчинка. Кількість поранених – 17. Це діти, жінки, медичні працівники.