Час… У кожного із нас з ним свої рахунки, а в України – особливі. На шляху боротьби за незалежність український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. Ще зовсім недавно українці жили під мирним небом, радісно зустрічали світанки, ростили дітей і не чекали непроханих гостей, які нахабно увірвалися з війною. В один день, наше життя змінилося. Майже кожну українську родину обпалило полумʼя військових дій, які розпочалися на території нашої держави.
Хорольська громада і Україна втратила ще одного з найкращих синів, який став на захист рідної землі та народу. 17 жовтня 2023 року поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області загинув смертю хоробрих наш земляк-військовослужбовець з м.Хорол.
Механік-електрозварник відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 3-го десантно-штурмового батальйону (87-го окремого аеромобільного батальйону), 80-ої ОДШБр (в/ч А2582), солдат – Сергій Анатолійович Шаповал отримав несумісні з життям поранення.
Прощання з полеглим Захисником відбулося 27 жовтня у середмісті, на площі біля пам’ятника Шевченку. З почестями провели в останню путь Героя мешканці громади та предстваники влади. З жалобною промовою звернулися до рідних загиблого солдата секретар міської ради Юлія Бойко та начальник відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Лубенського РТЦК та СП, майор Анатолій Крутько. Заупокійну літію за новопреставленим солдатом на скорботній площі та чин похорону на Алеї Слави провів Благочинний Хорольського і Семенівського церковного округу Полтавської єпархії Православної Церкви України, митрофорний протоієрей, отець Іван Сушінець.
Сергій Анатолійович народився 9 вересня 1984 року в м.Хорол. Все дитинство і доросле життя промайнули на Заяр’ї, в батьківськму будику. Тепер цей дім пустує, бо батьки давно померли, сестри вийшли заміж і ластівками випурхнули з гніздечка, а Сергій повернувся з поля бою до рідної оселі на щиті... Навчався 9 класів у Хорольській гімназії, а згодом, у 2003 році, здобув професійно-технічну освіту по спеціальності «водій тракторист» у Хорольському міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців. По стану здоров’я згідно висновку призовної комісії був визначений непридатним до строкової військової служби та зарахований у запас. Продовжив навчання у місті Ніжині Черніговської області та отримав диплом електрозварювальника. Ця робоча спеціальність знадобилась йому в професійній самореалізації. Він був хорошим спеціалістом у сфері застосування електрозварювання та металу, відповідальним і не цурався важкої роботи. Свою першу трудову кар’єру почав будувати на державному підприємстві «Хорольський ветеринарно-санітарний завод», яке 3 лютого 2014 року припинило свою діяльність. Останні роки працював оператором виробничих ліній на ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат». Підприємство забезпечило Сергію бронь, але за третьою повісткою він прийняв чоловіче рішення боронить Україну. 5 січня 2023 року його призвано на військову службу по мобілізації на особливий період 1-им відділом Лубенського РТЦК та СП. У Сергія не було власної сімʼї, батьки померли, втім він став на захист кожної української родини та всіх громадян після мобілізації.
Перші три місяці військового життя Сергія пройшли в казармах та на навчальних полігонах, зокрема у 199-му навчальному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації особового складу для військових частин та підрозділів Десантно-штурмових військ у м.Житомир та в м.Миколаєві. Навчався веденню тактики бою з противником за стандартами НАТО в Німеччині.
Після навчання Сергій Анатолійович зайняв позиції оборони на передовій лінії фронту у складі елітної 80-ої окремої Десантно-штурмової бригади на Запорізькому напрямку. Тривалий час його підрозділ дислокувався у селі Роботине Токмацької міської громади Пологівського району Запорізької області. Останній бій Героя відбувся з окупантами у цій же громаді поблизу села Вербове.
Приносимо щирі співчуття рідній сестрі та зятю полеглого Воїна – Тетяні Анатоліївні та Сергію Васильовичу Ільченкам, зведеній сестрі та зятю – Ірині Віталіївні та Олександру Коноваленкам, племінницям – Анні, Діані, Алісі та Людмилі, кумам – Анатолію та Яні Василевичам, бойовим побратимам, близьким, друзям та всім, хто його знав і памʼятатиме довічно.
Поховали Героя зі всіма військовими почестями під залпи трикратного військового салюту почесної варти та за всіма християнськими традиціями на центральному кладовищі, де в ряду Алеї Слави тепер покояться тіла 15 Героїв-хорольців.
Доземний уклін і безмежна вдячність Герою Сергію Шаповалу за мужність і вірність Батьківщині! Ми памʼятатимемо з глибокою шаною за жертовність і подвиг!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
