Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новеселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.
Чорна звістка докотилася із фронтових рубежів до родини Новоселецьких 10 вересня 2025 року. Сповіщення про смерть Героя обірвало останню надію про його повернення додому живим. У суботу, 13 вересня, Хорольщина зустріла домовину з тілом загиблого солдата навколішки живим коридором шани, схиляючи голови в скорботи і засипаючи живими квітами його останню земну дорогу. Траурна церемонія прощання відбулася в селі Іващенки Клепачівського старостату Лубенського району, а чин поховання – у його рідному селі Новооріхівка Ромоданівської селищної громади Миргородського району. З прощальною промовою до рідних та усіх присутніх на жалобному мітингу на честь Героя Станіслава Новоселецького звернулися заступник міського голови Валентин Місніченко, староста Клепачівського старостату Юрій Гузик та представник першого відділу Лубенського РТЦК та СП Вячеслав Сельвич. Представник духовенства Полтавської єпархії Православної Церкви України, священнослужитель Петро-Павлівського храму м.Хорол та Свято-Вознесенського храму в с.Клепачі, митрофорний протоієрей благочинний – отець Іван Сушінець провів заупокійне богослужіння і чин поховання новопреставленого убитого Воїна світла біля його рідногодому та на цвинтарі.
Станіслав Федорович народився 14 березня 1974 року в с.Новооріхівка. У місцевій школі здобув загальну середню освіту, а після закінчення 11 класів навчався в Хорольській ДОСААФ та отримав водійські права на керування транспортними засобами різних категорій. На початку 1990-х років проходив строкову військову службу, а після демобілізації розпочав трудову діяльність у сфері АПК. Найтриваліший період до 2019 року працював на посаді водія в базовому с/г підприємстві – СВК «Перемога». Згодом працевлаштувався водієм у ТОВ «АГРОТАНДЕМ-2012» (керівник – Володимир Полив’яний). З 06.12.2022 призваний на військову службу по загальній мобілізації першим відділом лубенського РТЦК та СП.
Служив у званні солдата на посаді кулеметника відділення охорони взводу охорони 831-ої бригади тактичної авіації, авіаз'єднання Повітряних Сил ЗСУ, що входить до Повітряного командування «Центр» і дислокується у м.Миргород. З квітня 2023 року потрапив на передову й на посаді кулеметника тримав оборону по червень 2023 року на підступах до населених пунктів: Новобахмутівка Очеретинської селищної ТГ Покровського району Донецької області, Зелений Гай Волноваської міської ТГ Волновського району Донецької області та Левадне Малинівської сільської ТГ Пологівського району Запорізької області. Згодом за розподілом командування направлений у військову частину механізованих військ 116 ОМБр 10 армійського корпусу ЗСУ. У складі механізованих військ гідно ніс військову службу на посаді водія бронетехніки, проявляючи мужність і витримку в протистоянні з противником на лінії бойового зіткнення першого ешелону оборони на Покровському та Харківському напрямках фронту. 12 листопада 2024 року отримав посвідчення учасника бойових дій та нагороджений медаллю «Ветеран війни». Удостоєний почесної відзнаки Президента України «За оборону України» згідно його Указу від 05.08.2022 №559. Неодноразово відзначався відомчими нагородами та подяками за зразкове виконання військового обов’язку, особисту мужність і героїзм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Його завзяття і старанність командування військової частини ставило в приклад для особового складу. Він вирізнявся дисциплінованістю, відповідальністю та відданістю військовій справі, здобувши глибоку повагу серед побратимів. Служба Станіслава Федосійовича стала свідченням мужності й безмежної любові до Батьківщини.
Найглибший біль втрати сягнув серця його любих дружини та доньок, які навіки залишилися без найдорожчої людини. Особливо тужить єдиний онук, якого люблячий дідусь уже ніколи не візьме за руку, щоб повести до школи. Ця невимовна втрата – рана, що болітиме крізь покоління.
Хорольське земляцтво розділяє біль непоправної втрати та глибоко співчуває рідним загиблого Захисника – дружині – Людмилі Миколаївні Новоселецькій, донькам – Анжеліці Станіславівні Гвоздік та Марії Станіславівні Новоселецькій, зятю – Володимиру Дмитровичу Гвоздіку, онуку – Ярославу Гвоздіку (2019 р.н.), братам – Віктору Федосійовичу та Юрію Федосійовичу Новоселецьким, сестрі – Галині Федосіївні Кочатковій, усій згорьованій рідні, друзям, близьким, колегам, односельцям та бойовим побратимам.
Славне ім’я Героя Станіслава навіки вписане в літопис хоробрості й самопожертви Хорольської громади та всієї України. Його кров стала частиною тієї дорогоцінної ціни, яку Україна платить за свободу, за право жити на своїй землі, під своїм – українським мирним небом. Нехай пам’ять про Героя Станіслава Новоселецького стане нетлінною. Він житиме у серцях рідних, побратимів, земляків, у майбутньому нашої держави, вибореному його жертовністю.
Вічна слава і вічна пам’ять Героєві Станіславу Федосійовичу!
